Зрада в рубці

Сивий капітан не покидав бойової рубки зорельоту “Світлодар” під час епічної битви Прикордонника, Микити Карацупи і Принцеси з абордажним підрозділом загону 12 мавп.

  На разі він застиг непорушно в своєму знатному капітанському кріслі, розвернувшись обличчям до вхідних дверей. В отворі дверей стояли його побратими, радісні переможці щойно минулої битви. 

  Проте радість їх тривала недовго. Дивний болісно зосереджений вираз обличчя Сивого капітана наштовхував на думку про якісь негаразди.

  Як тільки стурбовані виразом обличчя Сивого капітана Прикордонник, Микита Карацупа і Принцеса ступили кілька кроків від вхідних дверей до нього, двері бойової рубки рвучко зачинились і з усіх кутків до них кинулись мавпи-мутанти. Трійка опинилась в оточенні гострих списів. З їх рук вирвали зброю (тризуб, тесак і лук). 

  На середину приміщення єхидно посміхаючись вийшла Головна мавпа, ватажок 12 мавп. 

- Найкращі трюки це старі трюки - задоволено проголосила вона. 

  Як можна було не зрозуміти, що перший удар є відволікаючий удар? - риторично запитувала мавпа, походжаючи бойовою рубкою. 

- Ну, ці молоді люди, - мавпа показала на оточену трійку героїв, - тут дивуватись нічому. - Але ж ти, славнозвісний могутній Сивий капітан, із цим своїм таємничим спадком. Ти, такий мудрий, ти, такий проникливий, але попався як дитина. Вскочив як козел у криницю, як каже майже покійна леді Вайнона.

  Головна мавпа не відводячи погляду від обличчя Сивого капітана, наказала:

- Сповивайте їх ніжно, як неиовлят. За цією командою кожного з тріо героїв примотали мотузками до декоративних, але міцних колон бойової рубки.

- Ти не повіриш, - знову звернулась Головна мавпа до Сивого капітана, навмисно підкреслено тикаючи на нього. - Нам довелося вкрасти мотузки для білизни з музею. Що відбувається з цією планетою?, - Головна мавпа театрально закотила очі під лоба.

- Відповідаєш за нього головою, - суворо наказала Головна мавпа біологічній людині, яка весь час мовчки стояла за кріслом Сивого капітана і тримала довге гостре міцне шило, спрямоване точно йому в потилицю.

- Якщо тільки старий ворухнеться, то простроми йому шию, нехай помучиться. 

Мовчазний чоловік відповів: - Слухаюсь, Ваша високість. 

   Це був фекальний король, на ім'я Dettinger. Він мав у власності низку фекальних танкерів і космопланів, що дозволяло тримати йому монополію на видалення продуктів життєдіяльності екіпажів зорельотів. 

 Ніде правди діти, хоча цей момент часто залишається поза увагою (behind the scene), зорельоти потребували асенізаторських послуг. Dettinger, в силу свого вродженого недоумства і неуцтва, не міг відрізняти правильне від неправильного і злигався з Головною мавпою. За це йому обіцяла передати “Світлодар” у власність.   Знаючи технічні нутрощі “Світлодара” він провів головну команду абордажників в бойову рубку через фекальну цистерну. Нема чого й казати, що запах стояв відповідний.

  Мавпа повернулась і підійшла до зв’язаного Прикордонника. Прикордонник стояв непорушно і здавалось до чогось прислухався.

- Так ось що ти за один, - глузливо  проказала Головна мавпа. Вона притулила свою мерзенну морду до обличчя Прикордонника і спитала:

- Що таке Веселка тяжіння? Яка твоя місія? Чи з тобою ілюмінати?

Мавпа притиснула довгий гострий стилет до тіла Прикордонника, в тому місці де знаходиться печінка. 

- Я буду рахувати до одного, - ніжно садистські зашепотіла вона на вухо Прикордоннику. Не встигнеш сказати, я з’їм твою печінку сирою, - мавпа зі смаком прицмокнула.

З боку це виглядало не дуже добре.

   Прикордонник відчув, що Головній мавпі байдуже чи відповість він на її питання чи ні. Вона вже проштрикнула стилетом одяг Прикордонника і прорізала його шкіру. До вбивства Прикордонника залишилось кілька секунд. Прикордонник гарячково і марно намагався знайти вихід із безнадійної ситуації.

   Аж раптом почулися приглушені звуки, так наче хтось пахкав дитячою хлопавкою. Голова Головної мавпи вибухнула наче перестиглий помідор з силою кинутий об стіну. Інші мавпи мутанти були застрелені з доісторичної вогнепальної зброї з глушниками, яка тільки і могла працювати у відключеному енергетичному полі “Світлодара”. 

На центр бойової рубки вийшла леді Вайнона. Старий чорний револьвер матово поблискував в її руці. За її спиною стояв сторожко роззираючись ветеран спецназу Тризуб.