Тризуб на Овочевому ярмарку

 Падший рептилоїд леді Вайнона зупинились перед брамою Овочевого ярмарку. Брама являла собою прозорі ворота вистою шість метрів. Над брамою ядуче червоним кольором був зроблений напис: “Кожному овочеві свій строк”.

   За брамою виднівся сам ярмарок, комплекс висотних будинків, схожих на житлові комплекси для середнього класу в доісторичну епоху. Вже в ті доісторичні часи такі комплекси нагадували резервації для людей середнього рівня достатку. В суспільстві майбутнього такі комплекси перетворились на тюрми підвищеного комфорту. 

  Мешканці овочевого ярмарку внаслідок цілодобового впливу індивідуальних інформаційних випромінювачів мали змінене сприйняттям реальності, тішились ілюзіями та галюцинаціями. Тобто ставали такими собі нешкідливими овочами. Таким було гуманне пекло майбутнього. 

Леді Вайнона уявляла покарання, яке чекало на неї, за відступ і зраду Системи. Тут працював принцип: чим вище на гору, тим дужче вітер. Рептилоїд зрадник міг бути покараний лише одним способом - спаленням в крематорії. Леді Вайнона подумки здригнулась від уявної картини, але знаку не подала.

 Трохи збоку від брами, на туристично-рибальському складному стільці сидів старий чоловік, біологічна людина. Він час від часу прикладався до невеликої пляшечки токсично зеленого кольору.

   Леді Вайнона ступили до нього і показала йому свій жетон з золотою ящіркою. Старий чоловік розслаблено поглянув на жетон, потім підвів очі на Вайнону  і сказав: 

- Я чув наче шукають якусь велику рептилоїдну шишку. Кажуть втекла рептилія та ще й забила на смерть самого Ядуху.

Леді Вайнона зберігала незворушний вираз обличчя. Вона сказала у відповідь:

- Твоя правда, шановний. Тому Ядусі прохромили груди срібною стрілою.

  Старий чоловік аж захлинувся і пролив трохи рідини із пляшечки собі на груди. Він довго і пильно дивився в очі леді Вайноні і нарешті повільно проказав:

- Я бачив рептилоїдів, які робили гарні речі, я бачив людей, які робили погані речі і я бачив андроїдів, які робили гарні і погані речі одночасно. 

Далі він безстрашно спитав леді Вайнону:

- Що тобі треба, Рептилія? 

  Леді Вайнона і оком не повела на таку образу. В інші часи і за інших обставин, вона б давно відкусила голову цьому чоловіку, прийнявши свій справжній образ. Але часи були не інші, тож леді Вайнона спитала:

- Чи є у тебе тут хтось, хто може нарівні протистояти загону 12 мавп? 

   Старий чоловік і оком не змигнув, наче все життя сидів біля брами і чекав на таке питання.

- Розумієш Рептилія, він вимовляв слово Рептилія протяжно і зі смаком. 

   Розумієш Рептилія, - повторив старий чоловік, - 12 мавп це звичайний десантно-штурмовий загін, який з якогось дива назвав себе спецназом.

   Чоловік ковтнув із маленької зеленої пляшечки і замовк, дивлячись скрізь прозору браму на Овочевий ярмарок. 

- Ну і що тепер? - нетерпляче спитала леді Вайнона. - Я повинна спитати чим відрізняється десант від спецназу?

- Так ти вже спитала, - задоволено посміхнувся старий чоловік. 

   Він встав зі свого стільці і показав рукою кудись в далечінь, наче показував леді Вайноні скалу Гібралтар.

- Ось в тому крайньому будинку три вікна на останньому поверсі. Там ми можемо взяти ще трьох.

- Ми?, - здивована перепитала леді Вайнона.

- Так, ми, - підтвердив старий чоловік. Я сам поведу наш загін на 12 мавп. Є старі рахунки, які треба владнати.

Леді Вайнона занепокоєно спитала:

- Нас буде всього п'ятеро. Ти вважаєш цього достатньо або протистояти тим десантникам, як ти кажеш.

- Різниця між десантом і спецназом доволі проста, - пояснив старий чоловік. - Десант це одноразовий військовий матеріал. Один штурм і більшість з них помирає.

- Так, так, - сказала леді Вайнона. - Розумію. Ну, а спецназ?

- Спецвійська тихо приходить і тихо йде геть, зробивши свою справу, - гордовита проказав старий чоловік. 

- І кожен спецпризначенець має таке татуювання, - продовжував старий чоловік. Він оголив передпліччя правої руки і леді Вайнона побачила татуювання у формі тризуба. 

- Як мены тебе називати, - після паузи спитала леді Вайнона у старого чоловіка.

Старий чоловік посміхнувся і відповів:

- Рептилія, називай мене "Тризуб".