Візит Ядухи

Президентський стіл леді Вайнони являв собою справжній витвір мистецтва. Зовні він виглядав як доісторичний дубовий стіл часів монархії, прикрашений ледь помітним стильним орнаментом.

 Насправді стіл був зроблений із кремнію і вольфраму, улюблених матеріалів леді Вайнони. Орнамент являв собою хвалебні тексти Вайноні, написані мовою рептилоїдів. 

   Стіл мав багато секретних ящиків і поличок. Також в столі розміщувались деякі потаємні механізми, про які ніхто, крім леді Вайнони не знав.

   Рано вранці, після зникнення сухопутного корабля Сивого капітана, з усіма втікачами на борту, леді Вайнона була неприємна здивована, увійшовши до свого президентського кабінету. 

   За її президентським столом сидів невідомий коротун. Над поверхнею столу стирчала тільки голова з неприємним обличчям.

- Святий рептилоїд!, - подумала леді Вайнона. - Мій президентський стіл, зроблений із кремнію моєї батьківщини і осквернений невідомий мерзотником.

  Проте бувши досвідченим бюрократом Системи і розуміючи, що просто так ніхто до президентського кабінету зайти фізично не може, леді Вайнона в слух обережно сказала:

- Ого-го! а потім не зовсім доречно запитала: - Пішла вода у хату?

   Невідомий коротун несхвально подивився на леді Вайнону і сердито промовив: 

- Ти я бачу зовсім заземлилась тут Вайнона. Облиш ці земні приказки для тобі подібних невдах. Нумо відповідай: 

- Де Прикордонник?! Де той зашморганий Прикордонник, який повинен був бути випотрошений і мертвий ще тиждень тому. Де він?, - Я питаю. 

Після зловісної паузи Коротун провадив далі: 

- ТІ, ХТО ВІДДАЮТЬ НАКАЗИ, незадоволені. Прикордонник зник і хтось за це має відповісти.

   Наразі коротун замовк і почав надуватися як повітряна куля. Наразі куля лопнула, як лопнула і шкіра коротуна і, леді Вайнона побачили перед собою саме ту істоту, яку вона сподівалась ніколи не побачити в своєму рептилоїдному житті.

   З шматків людської шкіри, як зі шкіряного яйця, вилупився Ядуха, представник найвищої касти рептилоїдів. 

  Будь-який Ядуха вважався напівбожественим недоторканим створінням. Поява Ядухи тут на Землі свідчила про надзвичайний статус кейсу Прикордонника. 

   Ядуха, прийнявши свій звичний образ, дуже схожий на образ звичайного земного алігатора, лагідно промови до леді Вайнони:

- Люба Вайнона, ти напевне забула, що вхід в нашу Систему коштує одну краплю твоєї крові, а вихід коштує всю твою кров.

   Ядуха раптово викинув із свого рота надзвичайно довгого і як потів з'ясувалось отруйного язика, і, як зашморгом обхопив ним шию леді Вайнони.

   Леді Вайнона несамовито опиралась, прийнявши свій справжній образ трьох метрового рептилоїда, але марно. Язик Ядухи, як ласо, тільки міцніше затягувався на шиї леді Вайнони, перетворившись на смертоносну петлю.

   З останніх сил, леді Вайнона прохрипіла: 

- Ядуха, послухай, я давно знайшла Прикордонника. Координати його місцеперебування там, у центральному ящику столу (цей ящик Вайнона ніколи не відкривала, до речі).

 Ядуха задоволено пирхнув, трохи розслабив зашморг і відкрив центральний ящик президентського столу.

  З ящика столу блискавично вилетіла важка срібна стріла і влучила Ядусі в самісеньке серце.

- Ох, тільки і зміг проказати Ядуха і мертвим алігатором покотився на підлогу.

   Леді Вайнона прийняла свій звичайний людський образ президента великої держави. Вона довго віддихувалась. Нарешті оговталась і дістала з іншого ящика столу пляшечку токсично зеленого кольору. Кількома ковтками вона випила рідину з пляшечки. Жбурнула пляшечку на тіло Ядухи і вийшла із кабінету.