Гарячий зліт Світлодара

Так само як великий метеор потрапляє в атмосферу землі і несеться до низу розжареною краплею, так і сухопутний корабель Сивого капітана "Світлодар" миттєво спалахнув внутрішнім жаром і понісся в небо, за обрій, вражаючи велетенськими розмірами. Рептилоїди псевдо будівельники з чорної сотні попадали з нього на землю немов пересмажена сарана. 

   Сивий капітан знаходився в бойовій рубці "Світлодара", сидів зручно розкинувшись на дивані. Кораблем керувала жінка андроїд. Вона спостерігала за екранами і іноді віддавала неголосні команди.

   Поруч з Сивим капітаном на дивані сидів Микита Карацупа, який із чемності не роззирався на всі боки, хоча йому і дуже кортіло. Він уважно дивився на сивого капітана, а той провадив розмову далі.

- Розумієш Микито, та що яка кажу, авжеж ТИ розумієш, що не можна без наслідків зневажати Систему і не поділяти її цінності. При цьому зберігаючи власну гідність і право на власну думку. Така людина є надзвичайно небезпечною для системи. Вона є наочним прикладом свободи і навіть, вибач мені за пафос, справедливості. Таким людям заздрять не тільки земляни, а навіть, уяви собі і, самі рептилоїди. Не тільки заздрять, але і ненавидять.

Чи вправі людина, яка відмежовує себе від Системи розраховувати на визнання себе цією Системою. Абсолютно ні! Мало того, якби Система визнала і нагородила, наприклад тебе, то ким би ти був? Ще одним коліщатком Системи.

Насправді твоя позиція у Системі, такого собі вільного художника. мисливця за головами, є практична єдина можливість для тебе зберегти себе як особистість. Ти маєш певний ступінь свободи і це прекрасно. Але все-таки це ступінь. Для абсолютної свободи ти повинен відмовитись від колаборації із Системою. Хто від неї нічого не очікує і нічого від неї не просить, той знаходиться поза межами її впливу, а тому і є вільним. Але таких людей практично немає, адже Система контролює все життя на планеті.

   Микита Карацупа нарешті спромігся вставити і своє слово. 

- Чекай, Сивий капітан, а ти сам хіба не вільний?, - запитав Микита. 

- Я?, - трохи здивовано перепитав Сивий капітан. - Я це зовсім інша справа. Я отримав такий спадок, що можу до кінця своїх днів бути щасливий. 

- І що це за спадок? - зацікавлено спитав Микита.

- Отак я тобі все і розказав, - похмуро іронічно відповів йому Сивий капітан. 

- По-перше, ти повинен бути мені вдячний за те, що я взяв тебе на борт свого корабля, - продовжив Сивий капітан. 

- По-друге, я сам хочу почути від тебе відповідь на два питання. Перше питання: Ти дійсно вважаєш, що ця Веселка тяжіння справді існує? Друге питання: Що ти думаєш про цього Прикордонника?

   Микита Карацупа посміхнувся і сказав у відповідь: Я міг би відповісти тобі твоїми ж словами - "Отак я тобі все і розказав". Але я звичайно вихована людина і тому скажу тобі, що знаю. Веселка тяжіння це.....

На разі почувся гуркіт і звуки таких ударів неначе хто молотом бив по корпусу "Світлодара". 

- Це рептилоїди ракетами по нас б'ють, безтурботно повідомив Сивий капітан. Даремна справа.

  Проте какофонія цього гуркоту тривала весь час поки Микита Карацупа розповідав Сивому капітану про Веселку тяжіння і Прикордонника. Коли гуркіт припинився, можна було почути завершальні слова Микити Карацупи звернені до Сивого капітана: Ну як, тепер тобі все зрозуміло? Сивий капітан проникливо подивився на Микиту Карацупу і роздумливо відповів: Навпаки, все стало більш заплутаним.