Чорна сотня

- Ті самі очі, в ту саму сраку, - з серцем сказала леді Вайнона, коли їй стало відомо про те, що Микита Карацупа не зміг схопити повстанців. 

   Прикордонника, Принцесу, Рейчел Парадайз та Навігатора називати повстанцями було трохи занадто. Серед жителів землі ніхто і гадки не мав і не думав, ні про які повстання. З приходом рептилоїдів до влади, а цей процес був поступовий, життя землян значно покращилось в матеріальному сенсі. 

   Базові потреби людини, такі як житло, продукти харчування та розваги надавались корпораціями і системою безкоштовно. Такі соціальні зміни вводились рептилоїдами поступово і від імені влади самих людей. На додаток, тим із землян, хто погодився не працювати, надавались всілякі бонуси і виплати. Щоправда, стосовно виплат не можна було знати щось напевне. 

  Паперові та електронні гроші були заборонені рептилоїдами, з тим аби уникнути хворобливих накопичень фінансових активів, як казали вони. Такі накопичення може призвести до небажаної соціальної напруженості, а від так переважна більшість землян не мала грошових рахунків і спокійно існувала в цифровому фашистсько-комуністичному рабстві.

   Леді Вайнона миттєво звернулась до свого Ментора: негайно запроси дозвіл на застосування чорної сотні у ТИХ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ. Ментор через кілька секунд повідомив, що ТІ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ погодили застосування чорної сотні.

  Леді Вайнона була трохи здивована такою швидкістю отримання дозволу на застосування, по суті, сил швидкого реагування рептилоїдів на планеті Земля. Можливо цей Прикордонник є чимось більшим ніж звичайний космічний авантюрист? - запитала вона себе.

   Проте розмірковувати над сутністю Прикордонника у неї не було часу. Леді Вайнона взяла операцію по упійманню "заколотників" в свої руки. В цей час "заколотники" користувались гостинністю Сивого капітана і навіть не здогадувались, що вони перетворились на загрозу теперішній на планеті Земля Системі влади.

   Енергійне командування леді Вайнони призвело до того, що ледь сонце встало над обрієм, як сотня тренованих молодих рептилоїдів вже нишпорили на пагорбі, всередині якого знаходився сухопутний корабель Сивого капітана. 

  Рептилоїди були одягнуті в уніформу будівельників. Навколо пагорба стояли попереджувальні знаки "Небезпечні вибухові роботи". Рептилоїди бурили досить глибокі отвори і закладала в ці отвори потужну вибухівку. 

- Треба нарешті розколоти цей горіх, - наказала леді Вайнона.

   За всією цією метушнею незворушно спостерігав Микита Карацупа, схований за деревами лісу. Він сидів верхи на своєму мотоциклі, його пес Цербер лежав поруч.

- Їм аби підривати, - осудливо промовив Микита до Цербера. Цербер нічого не відповів, так і як він міг відповісти, якщо він не вмів розмовляти. Проте Цербер промовисто глянув на господаря, цілком погоджуючись з його словами.

- Ну, що ж, - сказав Микита вголос, - спробуємо зайти з іншого боку. З цими словами він запустив двигун мотоцикла і м'яко, майже нечутно, покотив лісовою стежкою подалі від рептилоїдів.