Принцеса рятівниця

   Коли автоматна черга стихла, темна струнка фігура піднялася на рівні ноги із-за великого уламка скелі. Темна фігура весь час погрожуючи автоматом мовчки наблизилась до Прикордонника. Рейчел і Навігатора. Фігура приклала палець до своїх вуст на знак мовчання. Потім дістала кілька невеликих різнокольорових пляшечок з невеличкої сумочки на поясі і знаком наказала випити з них Рейчел і Навігатору. Не забарилася вона і сама зробити кілька ковтків з фіолетової пляшечки. Коли всі закінчили це своєрідне причастя, незнайомка глибоко видихнула і сказала: ці напої це захист від Менторів. Тепер ми для них невидимі. 

   Вона підійшла до Прикордонника, показала йому на своєму лівому передпліччі знак Анкф і поцілувала його в обидві щоки. Рейчел здивовано за цим спостерігала. 

- Ну здрастуй, брат - нарешті заговорили Принцеса, а це була саме вона. - Рада бачити рідну душу на цій планеті, - додала Принцеса, і знову пригорнула до себе Прикордонника. 

- У нас тут ще одне весілля планується, як я бачу, нарешті прийшов до тями Навігатор. А Рейчел досить чутно так фиркнула і проказала досить голосно: БАгіня, блін!

   Прикордонник мовчки стояв і дивися на Принцесу, чекаючи якихось пояснень. Принцеса немов прочитала його думки і сказала: 

- Всі пояснення потім. Часу у нас обмаль. Нас почнуть шукати через шість годин, а нам ще треба подолати 40 кілометрів пішки лісом до місця зустрічі.

   Далі Принцеса діяла швидко і рішуче. Вона вправно відшвартувала яйцеподібний човен і легким поштовхом направила його назад в підземний тунель, з якого він і приплив. Вона вивела всіх своїх нових попутників на поверхню і наказала йти за нею. Сама вона сторожко йшла попереду, роздивляючись і прислухаючись.

   Прикордонник, Рейчел і Навігатор перейнялися важливістю моменту і мовчки йшли за нею. Одна тільки Рейчел продовжувала цокотіти питаннями до Прикордонника. 

Рейчел спитала: 

- Слухай, я ніяк не можу дати ради з тим, що навколо нас нікого немає. Ні вдень, ні вночі ми не бачимо нікого і нічого, крім земних краєвидів.

Принцеса йдучи попереду почула це питання, внутрішньо посміхнулась до себе і озирнувшись на Прикордонника попросила його: 

- поясни ти їй нарешті, а то вона ніяк не вгамується.   Рейчел тут же показала язика в спину Принцесі.

- Розумієш Рейчел, - почав Прикордонник.

- Всі люди на планеті перебувають під землею з народження і до смерті. Під землею для них є ріки, озера, зелене небо і гори, міста і села,  капсульний транспорт і завжди сучасна інфраструктура. Люди впевнені, що вони живуть на Землі, але насправді вони знаходяться під землею. Підземний світ настільки звичний для них, що якщо когось з них вивести на поверхню, ось як, наприклад Навігатора або тебе, як святу Рейчел Парадайз, тут Принцеса загадково посміхнулась, то така людина може втратити розум від когнітивного дисонансу, тобто між тим що є, і тим що повинно бути з її точки зору.

Така людина немов виходить на свободу з підземної в'язниці і все її вражає, радує і одночасно лякає. Звичайно втікача рано чи пізно схоплять, промиють мізки і повернуть назад. Але якщо він буде розповідати іншим під земельникам про те, що існує інший світ, в якому все по іншому, то його просто вб'ють. З такими речами рептилоїди не жартують.

Рейчел зачудовано спитала:

- Так оце і є та сама містична поверхня? - вона повела рукою, показуючи ліс навколо.

Прикордонник поблажливо посміхнувся і загадково відповів:

- На поверхню можна вибратись тільки через Веселку тяжіння. Всі про неї кажуть, але мало хто її бачив.

  Тим часом невеликий загін вибрався за межі комплексу Ангкор-Вату і розчинився в нічному лісі.   До місця зустрічі, як вже сказала Принцеса їм потрібно було пройти 40 кілометрів. З ким і де повинна була відбутись зустріч, для Прикордонника, Рейчел і Навігатора залишалось загадкою.