Подвійна закладка

- Тарасе, а ти впевнений, що ці, аудитори, як ви їх називаєте з Навігатором, доволі дивна назва, як на мене, до речі, знайдуть нас аж тут, в такій милій і глибокій печері, - спитала мене Рейчел, невимушено утримуючи в руках досить важку бухту дроту для вибухівки. 

   Вона була одягнена в костюм спелеолога яскраво оранжевого кольору і виглядала, як юна наївна натуралістка з молодіжного руху: "Улюблене підземелля".

   Знайдуть, неодмінно знайдуть, - замість мене відповів Навігатор. Він висів у будівельній люльці під самою стелею печери. Його слова луною перекочувалися під склепінням. Навігатор приймав від мене підривний дріт, який подавала мені Рейчел і з'єднував ними великі мішки вибухівки, що висіли немов стиглі виноградні грона на майже недосяжній височині.

   А як саме вона нас знайдуть, - не вгавала Рейчел. - Адже тут так глибоко і затишно.

   Навігатор переможно засміявся і сказав: кожна людина на планеті Земля має свій власний код від народження. Цей код легко сканується у будь-якому місці і на будь-якій глибині. 

   Питання не в тому, ЯК вони нас знайдуть. Питання в тому КОЛИ вони нас знайдуть. Я вважаю, що у нас в запасі є лише кілька годин. 

   Звісно, я розкрив захисну парасольку над нами за допомогою нашого маленького і чудового корабля, але це нас втаємничить ненадовго. Аудитори не тільки чудові вбивці, вони також чудові слідопити. 

- А цей код мають всі жителі планети, спитала невинно Рейчел. - Не всі!, - крикнув згори Навігатор. Тарас немає коду. 

- Ох, -  тільки і сказала на це Рейчел.

   Мені не сподобався зміст і напрям розмови і я голосно запитав Навігатора: 

- Ти скоро! Сам кажеш, що час не чекає!

- Все готово!, відповів Навігатор і як молодий цирковий повітряний акробат легко і навіть граціозно ковзнув на землю по канату.

- Я дивися на його бадьоре обличчя і впізнавав і одночасно не впізнавав його. 

- Герцог, зненацька мимоволі запитав я його. - Ти пам'ятаєш операцію Фенікс? 

   Навігатор захвилювався, напружився і видно було, що він силується пригадати щось знайоме. Але нарешті він проказав: 

- Що за Герцог, синку, у нас нові імена?, від удавано розсміявся. - А історію про Фенікса я знаю звичайно, це такий міфічний птах.

 Під час цієї розмови погляд Рейчел став проникливим і холодним. Вона, що називається нашорошила вуха.

- Та менше з тим, проказав я. Давай закінчуй свій андійський підрив.

- А чому ви називаєте це англійським підривом? - зацікавлено спитала Рейчел.

- Розумієш, дівчинко, - відповів Навігатор. Коли аудитори знайдуть це місце, а вони його обов'язково знайдуть, то перше, що вони зроблять, це шукатимуть вибуховий пристрій. Ми замаскуємо вибуховий пристрій так, щоб аудитори добряче помучились, але все ж таки знайшли пристрій.    Водночас ми підготували другий замаскований пристрій майже на видноті. Їм і в голову не прийде шукати його після знаходження першого вибухового пристрою. Так 2000 років тому діяли британські спецслужби. Така собі подвійна закладка.  

- Ми їх поховаємо, діти мої, - впевнено додав Навігатор.

- А якщо це місце зникне, то як ми виберемося на поверхню, - спитала Рейчел. 

- Глибинний шлях має стільки виходів і у таких місцях, що ти навіть уявити не можеш, - запевнив її Навігатор.

- Всі на борт, - раптово скомандував Навігатор, імітуючи голосом провідника на залізниці. 

 Ми з Рейчел пірнули в наш невеликий непотоплюваний кораблик. Я затримався на хвилинку аби ще раз подивитись на незабутню картину. 

   Гігантська печера. Під стелею печери гронами висить вибухівка майже непомітна знизу. На палубі стоїть Навігатор і дивиться вперед, в тунель у стіні, який є спуском в Глибинний шлях.