2000 років тому

 На момент твого повернення, синку, ні мене, ні всіх твоїх знайомих не буде серед живих, - повідомив мені Навігатор. - Наче я сам про це не знаю, подумав я, але розважливо нахилив голову у відповідь.

   Ми сиділи в його кабінеті. Він за столом, я напроти на твердому як камінь стільці. Кабінет був схожий на кімнату середньовічного алхіміка. На столі панував неймовірний безлад. Теки, папери, чернетки, попільничка забита недопалками, недоїдений чизбургер і почата пляшка коньяку.

   Може і правду кажуть, чим більш геніальна людина, тим більший безлад у неї на столі. Я пригадав фото стола Ейнштейна, зроблену у день його смерті. Там було приблизно те саме, що і тут, але без пляшки коньяку.

- Так от, продовжив Навігатор. Він покрутив в руках чарку коньяку так наче не міг зрозуміти звідки вона з'явилась і неквапом випив. Рука у нього не тремтіла. - Так от, повторив він і сувору подивився на мене. - У кращому випадку я буду лежати брилою льоду у кріогенній камері. Але я буду чекати, синку! І знаєш чому?

   Я не знав, що сказати у відповідь і тому напівствердно кивнув і одночасно напівзаперечливо покрутив головою.

- Як ти знаєш ваша місія до зірок має на меті реалізацію двох проєктів: Веселка-2 і Хвиля - нагадав мені Навігатор загальновідомі факти. Веселка-2, пов’язана з бездротовою передачею енергії, а проєкт Хвиля, пов’язаний з хвильовим резонансом.

   Для не втаємниченої публіки Веселка-2 є основним і єдиним проєктом. Для всіх наших фахівців Веселка-2, незважаючи на реальну мету, є лише прикриттям для проєкту Хвиля. Для нас з тобою, відтепер, проєкт Хвиля, незважаючи на реальну мету, є прикриттям проєкту Фенікс.

- Який такий Фенікс, - спантеличено спитав я, намагаючись зрозуміти чи не схибнувся часом Навігатор. - Чи погоджений цей Фенікс з Вченою Радою. І чи знає про нього сам Ф.?

У відповідь Навігатор безгучно розсміявся і з задоволенням покрутив головою. Про "Фенікс" на планеті Земля знаємо лише ми двоє. І повір мені, синку, якщо ти хоч трохи цінуєш своє життя не розповідай про нашу розмову нікому, особливо нічого не кажи дядечку Ф.

Прошу тебе не як начальник, а як друг, одразу забудь про те що я тобі казав зараз і візьми ось це. Він простягнув мені невелику металеву пірамідку. Колір пірамідки нагадував латунь, але для свого розміру пірамідка була напрочуд важка. Сховай надійно, але не розлучайся з нею ніколи, - серйозна сказав Навігатор. - Свого часу тобі все стане ясно і зрозуміло.

- Добре, - проказав я, нічого не розуміючи. - А цей проєкт Фенікс, яка його мета? - спитав я у Навігатора.

Він нахилився до мене і прошепотів мені на вухо одне слово. Його голос немов шелест крил кажана глибокої ночі доніс до мене це слово. І воно було: Безсмертя.