Втеча.

- І чим ви там займались у вільний час? Якщо звісно він у вас там був? - запитала жінка слідчий на початку нашої останньої зустрічі на цьому відрізку історії. Про те, що зустріч буде останньою ні вона, ні я не знали до певного моменту.

- Як вам сказати, - лагідно відповів я. - Коли всю роботу за тебе робить штучний інтелект у тебе залишається стільки вільного часу, що вже і не знаєш, що з ним робити.

- Я розумію, відповіла слідчий. - Але все ж таки, чим під час польоту займались ви та інші члени екіпажу? Її голос став настійливим і ясно показував, що вона хоче отримати відповідь і отримає її.

На цей раз ми сиділи на величезній сцені якогось театру. Крім нас на сцені нікого не було. Два стільці один навпроти іншого і це все. Слідча була одягнена як балерина і виглядала доволі еротично, як на мене. Звичайно, враховуючи мою десятилітню перерву у спілкуванні з жінками. Я крадькома глянув на свої ноги чи немає часом на них пуантів. Проте все обійшлося.

Велетенський глядацький зал був занурений у напівтемряву. Але зал не був порожнім, як мені видалось на перший погляд. Навпаки. Всі місця були заповнені. Багато силуетів стояли у проходах і на балконі. Просто аншлаг якийсь, - подумав я, мружачись і намагаючись розгледіти публіку. Публіка була не те що дивною, а якоюсь...

- Там чим ви там займались у вільний час? - майже скрикнула слідча. 

Її обличчя трохи почервоніло, а зіниці очей розширились. 

- Метадон?, подумки запитав я себе, але в голос відповів: 

- авжеж, авжеж, ніякого секрету тут немає. Я вирішував проблему просторово-часових сингулярностей, які неминуче виникають у загальній теорії відносності, якщо тензор енергії-імпульсу відповідає фізично вмотивованим умовам позитивності.

- Як ви сказали, - здивовано перепитала слідча і озирнувшись кілька секунд вдивлялась в темряву правої куліси. 

В глядацькому залі почався який непевний рух. Так наче перші краплі дощу падають на тонкий металевий карниз.

Раптом слідча ствердно кивнула, неначе у відповідь внутрішньому голосу і вимушено посміхнулась мені. - Я повинна вибачитись за неуважність служників, сказала вона. - Ніхто не потурбувався про напої. Але зараз я все владнаю. Вона пружно здійнялась на ноги і швидко побігла в праву кулісу.

Це було приємне видовище, проте воно не мало нічого спільного з балетом, якщо ви розумієте про що я. Так, мене важко переконати, що жіночі стегна повинні бути вужчі за чоловічі, але.....події почали розвиватись в небезпечному напрямку для мене.

Слідча хутко повернулась несучи на підносі пляшку з прозорою рідиною. Пляшка чи скоріше якийсь фіал був наповнений менше ніж на половину.

- Випийте негайно, - наказала слідча. Це врятує Вас сьогодні. Її погляд втратив офіційність, а сама вона виглядала стривожено.

- Та пийте вже кажу я вам, - майже крикнула вона.

Шум у залі на початку невиразний перетворився на пекельну какофонію, так наче град розміром з кулак щосекунди падав на металевий навіс.

- Як вас звуть? - запитав я надавши своєму обличчю мужнього вигляду. - Парадайз - відповіла слідча без роздумів. - Та пийте вже - вона ледве стримувалась, щоб не впасти у розпач.

Я уважно подивився їй у вічі і сказав: - приємно познайомитись. С цими словами я зробив кілька ковтків прозорої рідини із фіала. На смак це було як звичайна вода.

Пекельним шум раптово стих і запала тиша. Один із силуетів впав на підлогу.

- Так буде значно краще - майже весело сказала слідча. Її очі сіяли. Тепер ви не зможете нести мені всі ці нісенітниці про веселки і якогось Миколу. Питаю прямо і вимагаю негайної і прямої відповіді: - Що вам відомо про проєкт під назвою "Хвиля".

Від несподіванки я внутрішньо здригнувся. 

- Проєкт Хвиля, перепитав я наївно. Хвиля, хвиля... ви знаєте щось не пригадую.

- А ви пригадайте, - з притиском наказала слідча. Інакше наслідки будуть фатальні. 

- Для кого? - спитав я. 

- Для вас, зрозуміло - посміхнулась слідча. - Нумо, починайте. Не будемо доводити справу до ексцесів.

- Ах ексцеси, - проказав я, так наче це все міняло. Тут я з вами згоден НАМ з вами, я підкреслив своїм тоном слово "нам" - ці ексцеси ні до чого.

- Отже, слухайте коротку версію про проєкт Хвиля, - сказав я. 

Слідча хотіла мене перебити, але запнулась і лише мовчки кивнула головою.

Все ж таки це ніяка не вода, подумав я. І сам собі промовив: треба тікати!

- Так от проєкт Хвиля спрямований на набуття кандидатом декількох властивостей. На першому етапі кандидат протягом трьох років опановує хвильовий резонанс.

- Що означає хвильовий резонанс, - тут же запитала слідча роздратовано. 

- Це дуже просто - відповів я. - Необхідно здійснити 18 певних рухів певними частинами свого тіла у суворій послідовності. Ці рухи повинні збігатися з ментальними навичками вашої свідомості. Промовляючи слова я почав робити не зовсім звичні для слідчої  рухи.

- І це все - розчаровано перепитала слідча.