Оповідання 1

                                                       Пригоди короля Данилка.

                                                               Оповідання 1

                                                                (Знайомство)

                                    Малюк Данилко, Кіт Мурчик та фея «Cон – дрімота.»

- Добрих тобі снів Даня. Поцілувала мама малого, що вже спав у своїй колисці. Вимкнувши світло у кімнаті вона вийшла і нещільно причинила двері.

За вікном вже панували сутінки. Початок квітня. Природа, після зими ще тільки прокидається. Зорі на небі ледве проглядали через темні хмари що неквапно сунули своїм шляхом у височині, несучи із собою весняні дощі, поки ще холодні, але рясні. Десь далеко, за вже нічним і темним обрієм, небо спалахувало блискавками, далекими настільки що навіть грім від тих блискавок не долинав до будинку та квартири в одній із кімнат котрої вже міцно спав Данило.

В прочинену щілину дверей до кімнати, просунулася голова маленького, але іноді дуже нахабного хижака. Голова хижака, повертілася в щілині дверей, своїми поштовхами збільшивши щілину, затим, оглянула темну кімнату, і в місячному відблиску що проглядав між темними хмарами,  стали помітні її зелені очиська, якими голова оглядала кімнату.

«- Мрр-Мяу» Тихенько сказала голова. 

Це був кіт Мурчик, що за своєю котячою звичкою, робив свій нічний обхід помешкання.

Коти живуть за своїм графіком. Коли вдень, вони гріючись на сонечку, чи на вже застеленому ліжку, люблять кілька годин подрімати, то значить вночі, вони недоспали і тепер, вдень, надолужують години сну. Щоб вирости міцним, здоровим, і розумним – слід спати. Коти як ніхто це знають, і тому, ретельно дотримуються норми годин для свого сну.

Пізня ніч. Годинник у квартирі, вже показував за чверть дванадцяту. Мурчик, маючи м’якенькі подушечки на своїх лапках, вже безшумно пройшовся по всій квартирі. Він зазирнув до кухні, де маючи свої великі очиська, що гарно бачать навіть у темряві, вгледів як з під раковини для миття посуду визирнув тарган.

«Тарган Крампус» так його називав Мурчик. Жучисько, вже був старезний. Його вуса відросли настільки, що за своєю довжиною, перевершили все тіло Крампуса. Тарган Крампус, весь світловий день проводив за стіною  в якихось трубах, що в своїм переплетінні були мов справжній лабіринт. З приходом ночі, тарган іноді виходив до кухні щоб нашвидку пробігтися в пошуках крихт хліба, які він збирав та відносив до свого помешкання серед лабіринту труб для води та каналізації.

Квартира, в якій мешкав Мупчик була в старому п’ятиповерховому будинку. Будинок окрім людей, для яких його і збудували, був також домівкою багатьох різних комах та жуків. З багатьма з ними Мурчик стикався.

Він був знайомим з «хлібним точильником» – по імені Кусайко .

Як знав кіт, - «хлібний точильник» - це один із найбільш поширених жуків що мешкають поряд з людьми. Господар квартири та хазяїн Мурчика, називав цих жуків (Stegobium paniceum).  Це дрібненькі (з рисове зернятко) коричневі жучки, які можуть у величезній кількості розплодитися в забутих десь сухарях або крупах. Ввечері, вони вилазять з рисової, або гречаної крупи, та летять на світло люстри.

У ванній кімнаті, до якої кіт не зміг зазирнути, так як двері до неї були щільно закриті, мешкав Павук Семилап. Насправді, в павуків вісім лапок. І в Семилапа їх теж було вісім. Просто одна з лапок була іншого окрасу, тому Мурчик, заздрісно спостерігаючи як Семилап вправно бігає по стінах та стелі, вирішив називати павука Семилапом.

В коридорі квартири, де біля вхідних дверей стояла велетенська і давня шафа, проживав в

щілині між дощечок шафи - Красунчик Ральф.  Це  мошка, або як кажуть люди - міль.

Красунчик Ральф - був великим модником і шанувальником людського одягу. Можливо,

якби серед комах були покази мод, Ральф став би дизайнером одягу. Майже весь свій час,

він бігав всередині шафи, та приміряючи на себе всі види одягу, від чоловічих курток до

жіночих блузок та пальт. Так що, не дивно, що з його таким люблячим ставленням до

моди, він обрав для свого помешкання шафу з найбільшого скупчення самого різного одягу.

Ральф, товаришував з амбарною вогнівкою на ім’я Зефірка. Вона була з якого півдня, і в

неї було двоколірне забарвлення її крилець.

Мешкала вогнівка, в сусідній квартирі, і дуже полюбляла солодощі. Господар казав що це «харчова міль». А ще, він казав про «борошняну міль, та зернову міль». Мурчик не надто розрізняв в чому різниця цих видів комах.

Десь, нижче першого поверху п’ятиповерхівки, в глибині підвалу, всю зиму спав у гнізді джміль Бабблс. Лягав спати джміль – восени. А просинався і вилітав на вулицю Бабблс ранньої весни. Самі клопітливі дні для джмелів гнізда - це коли дерева, квіти і решта рослин, починають квітнути і виробляти нектар. Джмелі дуже схожі на бджіл, вони теж харчуються нектаром рослин, тільки мають менші гнізда і їх родини - невеликі в порівнянні з бджолиним роєм вулика. Коли холодні ночі, змінюються теплими та короткими годинами темряви, а сонечко ховається за обрій не надовго і виходить ще до шостої години ранку, починається і сама клопітлива пора для них.