ЖИТТЯ У ВУЛИКОМУ МІСТІ

 Яки воно, життя у великому місті, де що, долі-секунди чутно звук мотора проїжджаючого автомобіля. Гамір людей, які снуються між провулками і біля світлофорів. Високі будівлі, які намагаються заслонити небо, а ще вітер, такій холодний хоч зараз літо.

- Хлопче! Не спи. Відвідувачі чекають.

- Ох вибачте. Задумався.

- Вибачень мені не потрібно, а гроші.

- Я усе зрозумів. Більше такого не повториться. Я буду більш обачнішим.

- Іди працюй вже.

 Гроші. Весь світ крутиться довкола них. Ще з малку нас привчають їх любити, шанувати, а ми, навчаємося усе життя, їх заробляти.

- Доброго вечора.

- Доброго.

- Яким буде ваше замовлення?

- Принесіть мені і моїй дружині два стейка із баранини і пляшечку вина « Шардоне» 72 року.

- На десерт, щось бажаєте?

- Так, ми візьмемо лимонних мафінів і два трав’яних чая.

 Люди, які приходять у наш заклад, замовляють дорогу вечерю, випивають найдорожчі напої. Більшість із них, важко трудились, жертвували дружбою, любов’ю своєю сімє’ю і навіть своїм здоров’ям.

- Ваше замовлення.

 Я розкладаю блюдо, розкорковую вино, розливаю у бакали. Кидаю погляд на пожилу жінку із опущеними очима, на її чоловіка, якого вона, мабуть дуже сильно кохає. Але його, погляд спрямований не на неї, а на горщечок із неживими квітами.

- Смачної вечері!

 Я промовляю ці слова гучно. Жінка підіймає очі, чоловік відриває погляд від горщика. Вони дивляться деякій час, дивляться на мене. На їхніх обличчях появляється посмішка і вони, разом щиро дякують. Наче моя поява пробудила їх, від страшних кошмарів, які мучать їх, усе життя.

 В кінці робочого дня, наш керівник скликає усіх працівників. Роздає їм кошти за робочий день і в кінці завжди промовляє – Гарно попрацювали.

 Працівники беруть гроші і дякують у відповідь. Вони щасливі, бо нинішній день, вони прожили не даремно. Кошти, що вони заробили трішки продовжать їхнє існування.

 Нічне місто зовсім відрізняється від денного. Кам’яні вежі поховались у глибокій темряві. З легка проїжджає якісь легковик і жодних перехожих, які снувались біля світлофорів.

 Я проходжу половину свого шляху. Зупиняюсь, дивлюсь на зорі, дивлюсь на великій, глибокій місяць у якого цикл прибігає до кінця. Завтра він заново народиться, щоб повторити усе заново.

 Моє життя, не дуже сильно відрізняється від його.

 Завтрашній день повториться, як і минулі дні. Та ж сама робота, ті самі люди, той самий чоловік із дружиною, які присядуть за той же самий столик, замовлять ту же саму вечерю і заново зануряться у свої страхи і чикатимуть коли я, прийду і заново їх, розбуджу. Заново вони, будуть посміхатись і щиро дякувати.

 В кінці робочого дня, начальник роздасть кошти і заново промовить « Гарно попрацювали». Знову люди вертатимуться, до дому радісними, що цей день, вони прожили не марно.

 Усе це, буде повторюватись, до поки не закінчиться цикл тижня. А з понеділка відродиться новий цикл, аби повторити усе заново.

 Усе що, змінюється це, тільки числа у наших календарях.

 Але хто з на, як наше нудне життя, може змінитися від найменшої дрібнички, що окружають нас, протягом нашого життя.

 Зустріч із загадковою дівчиною на ім’я « Йомі». Назавжди змінила траєкторію польоту мого місяця і мого життя.