Навчання магії : перші успіхи та невдачі.

Після сніданку який тривав цілу вічність, на думку Роба який аж підскакував від нетерпіння, чекаючи на перший урок. Гамбаболь неспішно помив посуд, та сівши за Пиріжковий стіл сказав:

- Розпочнемо перший урок, повторюй за мною,- і тихенько почав насвистувати у липовий свисток. І відразу щось зашелестіло у гілках над ними, це перестрибуючи одна через одну з’явились декілька білочок, найперших помічників Гамбаболя. Вони повсідались на край столу і зацікавлено поблискували чорними оченятами, привітно махаючи хвостиками.

- Спробуй повторити, але не поспішай, - запросив Гамбаболь Роба.

Той уже був напоготові, та щосили дмухнув у свисток, надуваючи щоки.

Свист був такий голосний, що аж пташки затріпотіли крилами зриваючись з гнізд, від переляку, білченята від такого різкого звуку, аж підстрибнули, та майнули на дерево.

Роб почервонів, від зусилля та вдоволено запитав : Ну як, я гарно засвистів ?

Гамбаболь якраз прочищав вуха, які трохи оглухли від такої музики, і не почув, що його запитує Роб.

Що ти кажеш, я не чую,- голосно перепитав він.

- Ой, йой,- скрикнув Роб, на якого з дерева посипались, гілочки, шматки кори, та торішні горіхи які почали жбурляти в нього перелякані білки, яким напевно не сподобалось, як Роб свистить.

- Ти трохи потренуйся, а я піду подрімаю,- Гамбаболю теж дісталось кілька гілочок на голову, і він вирішив сховатись до хати. Адже ніхто не любить коли тобі на голову кидають всяку всячину.

- Гамбаболю, я буду тренуватись, але покажи мені щось іще, бо напевне білки мене не дуже люблять,- попросив його Роб, витрушуючи з бороди різний мотлох яким його засипали білченята, що вже вгамувались та тихенько сиділи над ними, позираючи на Роба, який вичісував свою бороду.

- Ну добре, - згодився той, підморгуючи білченятам, та намагаючись не засміятись.

- Спробуй повторити ось це, - і він декілька разів дмухнув у свисток, голосно та уривчасто. А потім підняв голову до неба і почав там щось видивлятись, і через якусь хвилинку, там з’явився великий чорний ворон, який почав кружляти над подвір’ям привітно каркаючи.

Гамбаболь помахав йому рукою, і сказав до Роба: А тепер ти спробуй.

Роб знову надув щоки, та щосили засвистів, вирячивши очі, напевно він думав, що чим голосніше, тим краще.

Гамбаболь аж злякався, він подумав що його друг може лопнути, від такого старання і бажання до пізнання магічної науки, але Роб уже віддихуючись, задоволено посміхався, і чекав на похвалу за свої старання.

Гамбаболь хотів йому показати ще раз, та пояснити що потрібно дути не чимдужче, а особливу мелодію, але Роб знову, скрикнув : Ой, йой.

З неба на його носа, впала величезна смердюча краплина, і почувся насмішкуватий клекіт чорного ворона, якому теж не сподобались тренування Роба.

- То на вдачу, - сказав Гамбаболь відсунувшись від свого друга, який стояв розгублений і витирав обличчя.

- Роб, давай ти вмиєшся,- та трохи пізніше продовжимо навчання, бо я втомився, а ти не дуже чистий,- а мені не потрібні неохайні учні.

Роб, тільки подивився на нього, стиснув металеву руку, аж там щось заскреготіло, та пішов пар з неї, і пішов умиватись. Але було зрозуміло, що перші невдачі не злякали його, а тільки надали наснаги до подальшого навчання.