Загублений

Пригоди Флафі

Загублений

   Навкруги були цілі купи листя, просто рай для Флафі і його друзів. Як же вони любили стрибати у ці м’які купи кольорового листя. А Флафі дуже любив в них ховатись.
   От якось гуляючи з Ніною в парку друзі вирішили побавитись у хованки, і Флафі як завжди сховався у купу листя.
   ‒ Думаю він знову сховався у якійсь купі. Сказав Саті.
   ‒ Так, це точно. Але у якій. Треба його поскоріш знайти, а то вже машина приїхала листя прибирати. Уявіть якби і Флафі забрали разом з листям. З сміхом сказала Тія. А от Флафі було не до сміху, бо його і справді забрала машина разом з купою листя.
   ‒ Флафі так перелякався, що й не знав що йому робити. Стрибати з машини, чи ні, але куди бігти якщо стрибнути. Думав Флафі, доти поки машина не зупинилась і його разом з листям не висипали з машини. Виліз якось Флафі з цієї купи оглянувся довкола, і не побачив жодного знайомого місця.
   ‒ Де я попав, що це за місце. Топі! Саті! Тія! Ніна! Хто небудь ви де, я тут. Гукав Флафі. Та все було марно, він був занадто далеко від парку де залишились його друзі.
   ‒ Де ж він подівся, цей Флафі? Завжди він вміє сховатись. Флафі! Досить уже вилазь нам вже набридло тебе шукати, ми здаємось. Сказала Тія.
   ‒ Флафі! Топі! Тія! Саті! Гукнула всіх Ніна.
   ‒ Ну от тепер він точно вилізе. Подумали друзі. Та Флафі ніде не було видно.
   ‒ А де Флафі? Флафі! Ніна занепокоїлась. Раніше він ніколи не втікав. Де ж ти Флафі.
   ‒ Друзі! Здається Флафі справді зник! Сказав Топі. Треба його знайти. І вони почали шукати Флафі.
   ‒ Його слід обірвався тут, але як і куди він зник.

   ‒ Може його справді машина забрала разом з листям. Сказала Тія.
   ‒ Не знаю, хіба що він там заснув, але де б він не був його треба знайти, а то вечір скоро. Вони ще раз перешукали всі місця де бавились, але слід знову привів їх до того ж місця де вони були. І тут вони  побачили машину яка грузила листя і вирішили побігти за нею. Бігти довелось трохи далеко. Та це було того варте. Коли вони прибігли то побачили що біля дороги сидить Флафі, змучений і переляканий.
   ‒ Флафі! Крикнула Ніна. Як ти тут опинився, ех ти бешкетник, більше такого не роби, ти мене так налякав. Флафі був такий щасливий що його знайшли, що вже й забув як сильно він перелякався.
   ‒ Оце ти сховався. Сказав Топі.
   ‒ Так я не думав що мене машина забере, а все сталось так швидко, я почув якийсь шум, потім гуркіт, мене підняли, а потім ціла купа листя на мене впало я ледве вибрався, а коли побачив де я є, то так перелякався. Але ви мене знайшли.
   ‒ Аякже, ми тебе не кинемо, ми ж друзі. Сказав Топі. І вони сміючись пішли додому.

Далі буде