ЗМАГАННЯ «ЗЕЛЕНЕ ЛІТО»

– Діти, у мене для вас чудова новина, – сказала Маріанна Миколаївна одного разу після сніданку.

– Яка? Яка? – одразу ж зацікавилися всі.

– Завтра вранці ми вирушаємо на змагання у ліс.

– Ура! – закричали діти і одразу засипали виховательку запитаннями.

– Що це за змагання?

– Хто братиме в них участь?

– Що ми там робитимемо?

– Спокійно! – відповіла Маріанна Миколаївна. – Зараз я все вам розповім, тільки не кричіть. За два кілометри від нашого табору є одна чудова місцина – величезна галявина, де й проходитимуть змагання. Ми, звичайно, підемо туди пішки. Там будемо не самі – до нас приїдуть діти з інших двох таборів: «Світанку» та «Ранкової зорі».

– Ух ти! – знову загукали всі. – Класно! Ми їм покажемо!

– А що ми там робитимемо?

– Скільки часу ми там будемо?

– Якщо ви спокійно дасте мені договорити, то скоро про все дізнаєтесь.

Діти замовкли, а Маріанна Миколаївна продовжила:

– Змагання називаються «Зелене літо». Вони проходять щорічно по території нашої країни. Спочатку йдуть відбіркові тури ось так, як завтра, потім – півфінал і фінал.

– Просто як у футболі! – вигукнув Федько.

– Цікавіше, – засміялась Маріанна Миколаївна. – Найкращий табір потім нагородять похвальним листом і подарують цінний подарунок. А на тих дітей, які особливо відзначаться, чекатимуть грошові винагороди і запрошення на навчання у найкращі спортивні школи з повним пансіоном.

– А що таке повний пансіон? – перебивши виховательку, запитав Артур.

– Він не знає, що це таке! – раптом засміялася Валерія.

– А ти ніби знаєш! – вигукнув у відповідь хлопчик.

– Звичайно!

– І що це таке?

– Це коли ти вчишся, тренуєшся, спиш і їси в одному місці!

– Що? – не зрозумів Артур.

– Правильно, Валеріє, – сказала Маріанна Миколаївна. – Ось, наприклад, ти, Артуре, відзначишся на цих змаганнях, і якась спортивна школа захоче бачити тебе своїм учнем. Тоді ти поїдеш у те місто, де вона знаходиться. Там ти вчитимешся, тренуватимешся та житимеш у гуртожитку разом з іншими дітьми, харчуватимешся у їдальні. Все це за їхні кошти. А якщо виграватимеш перші місця на змаганнях, то, крім медалей і нагород, будеш отримувати й грошові винагороди. Зрозуміло?

– Класно! – одразу аж засіяв Артур і запитав: – А багато вони будуть платити?

– Все залежатиме тільки від тебе, – усміхнулась Маріанна Миколаївна.

Артур тим часом замріявся, а Федько тихенько шепнув на вухо Валерії:

– О, він як тільки почув про гроші, то відразу зрадів. Тепер сидить і мріє, як потрапити в таку школу і отримувати гроші за змагання.

– Ага, побачить він таку школу, як свої вуха, – прошепотіла у відповідь дівчинка. – Якраз!

– Маріанна Миколаївна, – раптом запитав Івасик, – а чому ми змагатимемось саме зі «Світанком» і «Зорею»?

– Так вийшло, – відповіла вихователька. – Тиждень тому відбулося загальне жеребкування, і нам випало змагатися саме з ними.

– А звідки вони приїдуть? – запитав Сергій.

– «Світанок» – з Одеси, а «Ранкова зоря» – з Києва.

– Нічого собі! – здивовано загули діти.

– Отож!

– А де вони зараз живуть? – знову запитав хтось.

– Одні у готелі нашого міста, а інші розташувалися у пансіонаті «Мрія». Знаєте, де це?

– Звичайно! – хором вигукнули діти.

– Класно їм, – пробурмотів Артур. – Самі у готелі живуть, а нас тут тримають. Краще б ми десь поїхали.

– Маріанна Миколаївна, розкажіть нам краще про змагання, – попросив Федько.

– На місці про все дізнаєтесь, – усміхнулась вона.

– Ну, Маріанна Миколаївна! – знову загули діти. – Ну будь ласка!

– Добре. Бачу, ви від мене не відчепитесь, поки я все не розповім. Отож, слухайте! Спочатку будемо ставити намет на швидкість.

– А ми не вміємо! – одразу ж закричали діти.

– Нічого страшного, навчитеся. Сьогодні вам покажуть, як це робиться. Потім розпалюватимете вогнище.

– А, ну це легко.

– На швидкість, – уточнила Маріанна Миколаївна.

– Пхе, легко!

– Потім будемо готувати похідний суп, бутерброди, печену картоплю та компот з лісових ягід.

– А де ми візьмемо продукти?

– Все принесете з собою з табору, а ягоди назбираєте в лісі.

– Якісь зовсім нецікаві змагання! – вигукнув Артур.

– Почекай! – зупинила його Маріанна Миколаївна. – Я ще не все розповіла. Потім на вас чекатимуть справжні змагання: стрибки в довжину, у висоту, метання диску, біг на сто метрів і, звичайно, естафета з перешкодами.

– Клас! – захоплено вигукнули діти.

– А плавати ми не будемо? – запитав Федько.

– Цього разу ні, – відповіла Маріанна Миколаївна. – Але не переживайте: якщо ми вийдемо у півфінал, то там і плавання буде, і інші, набагато важчі завдання.

– А півфінал де проходитиме? – одразу ж засипали виховательку запитаннями діти. – А фінал? А «Світанок» і «Зоря» також виховні табори? А ми змагатимемось із п’ятикласниками?..

– Годі! Годі! – замахала руками Маріанна Миколаївна. – Ану тихо! Я ж не можу відповідати на тисячі ваших запитань одночасно. «Світанок» і «Зоря» – це звичайні табори. Ви змагатиметесь зі своїми ровесниками. Півфінал проходитиме у Києві, а фінал – у літньому таборі «Однокласник», який знаходиться в Херсоні.

– Ух ти! – закричали діти. – А чому там?

– Тому що саме цей табір показав минулого року найвищий результат і був визнаний найкращим табором України. Троє його вихованців тепер навчаються у найкращих спортивних школах, а дев’ятикласник Володя Рінкевич навіть став призером на міжнародних змаганнях з легкої атлетики. Ось так. Тепер ви бачите, що до цих змагань потрібно поставитися дуже серйозно?

Діти на мить замріялись. Кожен одразу ж почав уявляти своє прекрасне спортивне майбутнє, а Артур навіть почав підраховувати, скільки б йому вдалося заробити, якби він потрапив до спортивної школи.