Розділ 15. Фіолетове поле

Одного разу, Страж Стародавніх покликав героїв на зустріч. Там він сказав дуже погану новину:

- Я знав, що це трапиться. Відсьогодні, на нас чекає велика погрозна світова небезпека.

- Небезпека? - здивувалася Екстрава. - Яка?

- Нас хочуть вбити з цього світу, - пояснив Страж Стародавніх. - І цим "погрожувальником" вважають Джона Біцепса. Це непроста, але дуже зла людина! Він вже задумав свій план знищення цього світу, бо з самого дитинства не любив його.

- Чому він не любив цей світ? - незрозуміла Шрінкі.

- Ось історія: коли народився Джон Біцепс, він дуже дивувався цьому дивному світі. Коли йому вже було три роки (лише), він бачив істот, які не схожі на людину. Я маю на увазі таких істот: коти, собаки, квіти, рослини, монстри та інші перевертні. Джон Біцепс встиг заглянути на деяких рослин, й помітив, що у деяких немає носів, а у деяких немає навіть волосся. Він так розізлився, так розізлився!... Що вирішив вбити своїх батьків.

Лора та Каліко впали в обморок від почутого.

- Я кажу правду, - продовжував Страж Стародавніх. - Не думайте, що я так жартую. Слухайте: якщо б Джон Біцепс не встиг вбити своїх батьків, то він би був задоволений цим світом? Звісно, ні! Вбив з ненавистю та й пішов собі! Слухайте далі: Джон Біцепс, коли він взяв ніж й підточив його (він так навчився у свого батька), то він сказав своїм батькам, щоб вони підійшли до кратера, який був неподалік від його будинку. Батьки не зрозуміли його наміру, й тому вирішили, що він хоче погратися. Вони погодилися. Але ж Джон Біцепс робив це не на жарт! І тому, коли він побачив, що його батьки дійшли до кратера, то як нападе с ножем!... Так і вб'є він своїх батьків. Ті впали у кратер, а Джон Біцепс радів цьому. І коли він виріс, то знищив цей будинок, у якому жив, та й з тих пір, його долина перетворилася на Мертвий Каньйон. Там він зараз знаходиться.

Герої впали у відчай. У них навіть від здивування відкрилися рти.

- Якщо, Джон Біцепс така небезпечна людина, то чому вона хоче від нас помсти? - спитала Лора, здивувавшись.

- Бо вона людина, а інші - просто дурні, які одягалися у костюми, - відповів Страж Стародавніх.

- Але ж ми не одягнені у костюми! - поскаржилася Каліко. - Ми - справжні істоти й не маємо права одягатися у якісь костюми.

- Так, - погодилась Принцеса Крейз. - З яких тих пір, він ненавидить істот?

- Бо вона така людина, - пояснив Страж Стародавніх. - З неї ти не перетвориш істоту.

- А чому він такий злий? - спитала його Джаліна.

- Бо він не любив цей світ! - крикнув Страж Стародавніх. - Розумієте? І це ваше діло зупинити його злу діяльність!

- А де ж нам шукати той Мертвий Каньйон? - спитала Екстрава.

- Вам треба пройти через фіолетове поле (де знаходяться купу фіалків), а потім зустрітися зі старими друзями, - пояснив Страж Стародавніх. - Якщо не розумієте, про що я, то це: Куя Ян та Вазербайт.

- Звідки ви їх знаєте?! - здивувалася Екстрава.

- Вони ж відомі люди на увесь світ, - відповів Страж Стародавніх. - Ось, звідки ми їх знаємо.

- Нам що, знову повертатися туди, де ми й раніше були? - спитала Шрінкі, сильно знехтуючи.

- Звісно, ні. Після фіолетового поля, ви зустрінете Куя Яна та Вазербайта, - відповів Страж Стародавніх. - Повертатися назад не обов'язково.

- Добре, а якщо стосовно фіалкового поля: що після нього ми зустрінемо? - спитала Джаліна.

- Після фіалкового поля, ви зустрінетесь з лісорубом - Джоном Крюгером, який дуже дружелюбний до рослин та людей, - відповів Страж Стародавніх. - Але будьте уважні, ви його зустрінете у портальному лісі, одразу вам кажу!

- А що таке портальний ліс? - спитала Шрінкі, бо вона дуже цікавилася різними поняттями та секретами.

- Це вже секрет, - прошепотів Страж Стародавніх, прикладаючи палець до губ Шрінкі. - Ви дізнаєтеся, коли зустрінетесь з лісорубом Джоном Крюгером. Він вам цю історію розкаже. А ще, ви з ним підете до Мертвого Каньйону, де вам (без Джона Крюгера, знову ж попереджаю) потрібно пройти випробування від одного стража, що вважається дуже секретною людиною - це Леон Біст. Він вас пропустить до нього, якщо ви не пройдете його випробування. Попереджаю останній раз: Джон Біцепс - дуже небезпечна людина, яка ненавидить істот, несхожих на нього, і з нею не можна гратися, бо вб'є вас. Це усе, що я міг сказати. Зрозуміли?

Екстрава та її друзі трохи захвилювалися за це, й потайки обговорювали це питання:

- Я не згодна з ним! - злилася Шрінкі на Стража Стародавніх.

- А я згодна! - умовила Екстрава. - Ми повинні згодитись зі Стражем Стародавніх, інакше ми будемо у великій небезпеці! Згодні?

Друзі подумали над цим запитанням, і рішуче сказали:

- Згодні!

Обговоривши Це запитання, друзі повстали над Стражем Стародавніх, а Екстрава рішуче сказала:

- Так, ми зрозуміли вас! І готові боротися до останнього!

Почувши це, Страж Стародавніх зрадів:

- Чудово! Я дуже радий, що ви мене зрозуміли. А тепер ідіть. Ідіть, я вам кажу! Бо прийде ця небезпека і на вас.

Попрощавшись зі Стражем Стародавніх, Екстрава та її друзі розпочали нову подорож до Мертвого Каньйону. Адже, ні одна людина, ні одна істота у жодному разі не здавалася, коли подорожувала по небезпечним місцям. Разом вони були готові до нових викликів та пригод.

Перед тим, як покинути ФНАФ-Місто, Джаліна проговорила одну молитву про захист міста, яку порадила проговорювати й своїм друзям. Коли усі проговорили молитву, сказану Джаліною, вони покинули ФНАФ-Місто, не хвилюючись за те, що могло бути далі. У цей час піднявся вітер, небо почорніло й Екстрава та її друзі почали трохи хвилюватися за їхню подальшу долю та пригоду. Але це лише початок цієї подорожі.

***

Пройшовши кілька хвилин від ФНАФ-Міста, Екстрава та її друзі зайшли до лісу, про який казав Страж Стародавніх. Це був портальний ліс, у якому можна потрапити у минуле та майбутнє. Але про це ми поговоримо пізніше.

Зайшовши до лісу, Екстрава та її друзі дивувалися великим творінням цього місця: воно переливалося різними кольорами веселки, виростало зі швидкістю тридцяти сантиметрів, відкривало нові горизонти. Каліко, яка була дуже захопленою кішкою, дивувалися на деякі гілки дерев. Їй здавалося, що вони були білого кольору, але це не так: вони також переливають кольора, коли ти не дивишся на них. Якщо подивитися на гілку, вона буде білою. Але ж, світ такий чудовий!