5

На щастя друзі були зайняті роботою, і лише по його поверненню Сем запитав знову:
 - Як звати кішку?
 - Я ж сказав, - відповів Джек, - Зірка.
 - Вона в тебе якась дивна.- запримітив Сем.        
- Нічого дивного, - почав  Джек, - кішка як кішка.     - Просто вона відразу ледь не вицарапала мені очі, - продовжував Сем, - а через секунду терла мені ноги.
 - Вона з диких котів.- знайшов відмазку Джек.
 - Дивно, - промовив Ден, - а мені вона видалася звичайною кішкою.
 - Хлопці, - звернулася кларіса до друзів обурено, - годі про кішку, давайте завершувати сайт!
 - Зараз допоможемо. - відповів Сем цілком спокійно, подивившись на те як у Кларіси почала виступати на лобі вена.                     Адже це його не лякало і він знав, як угамувати гнів подруги. Нарешті вони всі знову взялися до роботи. Вони часто так збиралися в один одного і могли працювати цілодобово.            Адже для роботи потрібен був лише інтернет, ноутбук і чай.                             
 Та цього разу Джек зробив усе для того, щоб вони пішли якомога швидше з його нової квартири. Бо він навіть не хотів думати про те, що ще може з'явитися із шафи і налякати його до смерті.
- Мені потрібно вранці до стоматолога. - заговорив Джек перервавши десятихвилинну тишу, що перебивалась лише звуками клавіш.
 - Треба то треба. - підтримав його Сем не відриваючись від екрана ноутбука.
- Я дуже втомився. - продовжував Джек, демонструючи це своїм глибоким позіханням.
- Ти хочеш, щоб ми пішли?! - як завжди проникливо прочитала Кларіса це у його поведінці.
 - Адже до здачі ще два дні, - відповів хлопець, - можна і передихнути.
 - Але ми завжди здавали роботу раніше термінів. - розгублено промовила Кларіса. 
 Адже вона завжди працювала більше за інших, і не могла відпочивати, поки було що робити.
 -Так, - сказав Ден, слухаючи це все збоку, - ходімо!
 Потім він підвівся і налив собі води з пляшки. Випивши воду на одному подиху, він додав:
- Ви не бачите, що він хоче залишитися сам?    -                        
 - Може ти когось чекаєш? - запитав Сем поглянувши на Джека, а потім перевів погляд на Дена і Кларіс.
 - Годі придумувати те, чого немає. - сказав Джек.
Потім він відкрив одну із кухонних шухляд і дістав звідти болезаспокійливе.
 - Що таке? - запитала Кларіса поглянувши на це.
 - В мене від ваших запитань розболівся зуб відповів Джек і запив таблетку теплою водою.         - Гаразд гаразд, - погодився Ден, - ми вже йдемо. 
 Тоді друзі пішли до виходу, захопивши свої речі. А Джек, поки ніхто не бачив, виплюнув таблетку в відро з сміттям. Зайвий раз він не хотів труїтися всякою хімією. Адже він не дуже довіряв лікам, навіть дещо боявся їхньої шкоди.
 Ден вже відмикав вхідні двері, коли Джек став поруч з Кларісою.                   
 - Завтра знову в тебе? - запитав Сем. 
 - Краще їдьте до офісу, - почав хлопець, - бо я не знаю коли повернусь від лікаря. 
 - Окей! - махнув головою Ден.
 - Там хоча б немає нічого, що відволікає від роботи. - погодилась Кларіса.
 - Тоді зустрінемось там. - підтримав їх Сем.
 Тим часом Джек допоміг одягнути Кларісі пальто. Потім вони втрьох вийшли з квартири.
- Бувай! - голосно сказала Кларіса, нажимаючи кнопку ліфта.
- До завтра! - продовжив Ден.
- Передавай вітання, тій кого чекаєш. - з'язвив Сем запригуючи в ліфт за друзями.
- До завтра. - попрощався Джек.
А потім, залишивши привідкритими вхідні двері, він попрямував на кухню за кормом для кішки. Адже можливо вона знову зголодніла. Хоч хлопець і не знав, чи Зірка ще знаходиться в спальні, але хотів перестрахуватися. 
 Підійшовши до дверей, він забрав стільця. Далі приклав голову до дверей спальні і став слухати, що робиться в кімнаті. Та там була тиша. Джек вмів вичікувати, і тому простояв у такій позі близько години. Хлопець почув ніби щось капає все сильніше і сильніше. Ніби починалася злива. Тоді він швидко побіг на кухню, щоб закрити вікно. Та дуже здивувався, коли за вікном побачив тиху місячну ніч, без єдиного признаку дощу. Тоді він подумав, що це йому здалося, адже був стомлений.
Хлопець повернувся до дверей спальні і відкривши їх ввійшов всередину. В кімнаті було пусто.
А шафа була привідкрита, порівняно з попереднім разом, коли він зачиняв в спальні кішку. Джек захотів зачинити шафу повністю, та не зміг. Тільки він підійшов, як дверцята шафи розчинились навстіж і його з голови до ніг облило крижаною водою. А він просто стояв і дивився в відкриту шафу на зливу. Коли  Джек прийшов до тями, то вона вже затихла. Він почав роздивлятися все, що там знаходилось. Хлопець побачив вуличку з багатьма химерними будинками, що тягнулись у два ряди до безкінечності. Його щось туди ніби манило. Він захотів там прогулятися, але не зміг. Тільки він доторкнувся до задньої стінки шафи, як його відкинуло до протилежної стіни в спальні....