4

  Коли Кларіса побачила, що Джек замислився, то похлопала перед його обличчям руками.

- А! Що? - відреагував Джек повернувшись в реальність, - а де Ден?

- А де він ? - перепитав Сем.
Тоді Джек швидко вилетів з кухні в коридор. Там він побачив Дена, що приклався вухом до дверей спальні.
- Що ти робиш? - запитав Джек.
- Намагаюсь дізнатись твою таємницю. - відповів Ден не відриваючись від дверей.
- І як ? - запитав Сем, що вийшов з кухні і став позаду Джека.
- А чому ти просто не ввійшов ? - дещо з сарказмом запитала Кларіса у Дена, що вийшла за ними.Тоді Ден відійшов від дверей, а Джек зробивши крок вперед привідкрив їх. В кімнаті було пусто. Тоді хлопець відкрив двері повністю і ввійшов всередину.   Роззирнувшись, він побачив, що шафа закрита, а форма в якій була котяча їжа пуста. Тим часом друзі стояли у дверному проході і не помічали нічого незвичного.
- Але звідки ж був звук? - поцікавилась дівчина.
- Сусіди полюбляють гучно дивитись телевізор, - почав придумувати Джек, - а тут тонкі стіни.
- Ходімо працювати! - запропонував їм Сем не бачачи нічого цікавого, і пішов на кухню.
- Ну так. - погодилась Кларіса і пішла слідом. А Ден провів Джека холодним поглядом, коли пішов за Кларісою.
 Коли хлопець побачив, що вони йому повірили, то швидко вийшов із кімнати і закрив за собою двері.
- Цілих двадцять хвилин  нам було весело жити. - якось без емоцій сказав Ден.
- А ти думав у мене там що? - запитав Джек з цікавістю у Дена.Та відповіді він не отримав.
 Насправді хлопець хотів пошвидше відправити друзів. Адже Джек розумів, що якщо  ще щось дивне станеться, то виправдовуватись йому доведеться у жовтому домі з медсестрами. Бо він дуже хотів їм розповісти про те, що в нього відбувається в квартирі. 
 - Постав ще чаю. - попросив Ден у Джека, коли вони вже всі сиділи на кухні за комп'ютерами.
Пройшла година, і вони забули про спальню, занурившись у роботу.
 Випивши занадто багато чаю Сем пішов до вбиральні і повернувся звідти з котом.
- Джек, - почав Сем, - а як його звати?
- Кого? - запитав хлопець не відриваючи очей від ноутбука.
- Кота. - відповів Сем.
Тоді по спині Джека пробіг холодний піт і він моментально опинився біля Сема, і запитав:
- А де ти її знайшов? - запитав Джек.
- Була коло туалету, - почав він, - коли я виходив.
- Зірка! - ніби зрадів хлопець і схопивши кішку, швидко вибіг з кухні. З минулої зустрічі кошеня явно підросло, та нинішній господар боявся, щоб воно знову не стало пантерою. 
Він швидко заніс її в спальню, навіть не зважаючи на те, що двері в ній були привідкриті.
- Побудь тут. - сказав Джек кішці, залишивши її в спальні і закривши двері. Потім з вітальні хлопець приніс і поставив під дверну ручку стільця для заспокоєння. Він не знав як довго Зірка буде домашньою кішкою і тому не хотів ризикувати...