2

Він пройшов на кухню і діставши пакунки з пакета, взяв корм і насипав трішки в миску.
- Я купив тобі поїсти - сказав Джек вголос потрясши пакетом. Він гадав, що кошеня поряд. Та було тихо. Хлопець поставив мисочку на підлогу з кормом, разом з іншою, в якій було молоко. Тоді сам швидко злегка повечеряв і стомлений пішов спати.
На годиннику не пробило й другої години ночі, як Джека розбудило голосне дзижчання. Він ледве зміг розкрити очі, адже був занадто стомлений. Та зробивши це, хлопець побачив перед собою статую, яка легко наче пір'їнка висіла у повітрі. Він бачив лише обриси, адже місячне сяйво яскраво світило крізь вікно. А дзижчання почало потроху стихати. Потім воно змінилося на кілька писклявих голосів, що щось бурхливо обговорювали між собою.
- Подивіться, подивіться, - говорив один із голосів.
- Так, так, - підтверджували інші.
- Хто тут? - запитав Джек і ввімкнув світло в кімнаті. Адже вмикач був за декілька сантиметрів від ліжка. Та ввімкнувши його, він нічого не побачив, а голоси стихли. Тоді хлопець повільно підвівся з ліжка і пішов на кухню попити води. Пробувши декілька хвилин на кухні, Джек крадькома підійшов до дверей спальні. Привідкривши двері, він побачив багато маленьких чоловічків покритих чи то пір'ям, чи то пухом. Хлопець не зміг до кінця це зрозуміти, як і порахувати їх. Джек стояв і ніби вкляк. Він просто спостерігав. Раптом нізвідки у кімнаті подуло сильним морозним вітром, ніби з Північного полюсу. Та це не заважало новоприбулим гостям.

Тільки Джек міг лише стояти, як статуя і водити очима по кімнаті.  Раптом у спальні все піднялось у повітря, але через секунду опустилось назад.  Тоді кімната засяяла сліпучо - блакитним світлом, через яке не було нічого видно. Потім воно почало переливатись  всіма барвами, і поступово почало тускніти. Тоді Джек лише встиг побачити в спальні чоловічка, який останнім вслід за іншими заходив у дверцята шафи. Коли хлопець все це побачив, він подумав про себе, що це схоже на Хроніки Нарнії, а в голос лише сказав: 
- А звідки?
Джек був настільки зачарований, що навіть не помітив, як все стало, як було. Тоді підійшовши до шафи і відкривши її, він спробував туди залізти. Та там були лише його речі. Просидівши до ранку в шафі, хлопець зрозумів, що не все так просто і тихесенько виліз із неї, щоб нікого чи нічого раптом не злякати чи потривожити…