Початок

- Ти хто? Ти як тут опинилася? - проснувшись,  запитував від неочікуваності побаченого, Джек у дівчини, що без свідомості лежала посеред його кімнати на підлозі у легкому літньому платті і туфлях, - підводься! Чуєш?!
Він декілька секунд споглядав її здалеку, а потім швидко підвівся з ліжка і став над нею. Та вона не реагувала. 
- Ти жива, ти жива? - запитував він її знову і знову. Тоді нахилився над нею, щоб перевірити чи вона дихає. І раптом він почув, що позаду нього ніби щось свиснуло. Та обернувшись, він нічого не помітив. Тоді він відчув руку дівчини, що схопила його за плече і хотіла підвестися, та через секунду знову втратила свідомість. Він залишив її на хвилинку і взявши в аптечці нашатирний спирт повернувся назад. Він присів біля дівчини. Джек поклав її голову собі на коліна і відкривши флакончик , декілька крапель капнув  собі на вказівний палець лівої руки. Тоді повільно підвів руку до обличчя дівчини і декілька раз провів туди сюди пальцем під носом незнайомки. Вона швидко прийшла до тями.
- Ти хто? - запитала дівчина ледве відкривши очі.
- Джек! - відповів він, - а ти ?
- Не має значення. - відповіла вона і швидко підвівшись попрямувала до дверей, - Мені потрібно йти.
Дівчина вела себе стурбовано, але водночас зверхньо. 
- Хоча б подякувала ! - сказав хлопець.
- Дякую! - процідила незнайомка крізь зуби, було видно що вона не часто це робить.
- Ти мені винна. - сказав Джек.
- Що ти хочеш ? - запитала дівчина.
- Дізнатися,як ти тут опинилася! - відповів він. 
- Звалилася з неба. - відповіла вона  серйозно.
- Ім'я твоє ? - плутався хлопець, адже дівчина хотіла втекти.
- Скажу при наступній зустрічі. - відповіла вона  загадково і попрямувала до виходу з квартири, ніби вона там була не вперше.
- Бувай, - попрощалась дівчина, - і якщо що, то ти мене не бачив.
- Окей! - погодився він.   А вона тим часом вибігла з квартири.
На годиннику була шоста ранку. Він більше не міг заснути, тому заварив собі кави.  Подивившись трохи новини  Джек згадав про незрозумілий свист у своїй кімнаті. Покинувши все, він попрямував туди. Та все було спокійно. 
- Що ж це за дівчина, свист ? - задавався він питаннями. 
Та сьогодні у Джека був вихідний , і тому він ще трохи відпочив і пішов у бар до друзів. Хлопець вирішив залишити ці питання на потім. Нік і Майк уже чекали його. Зустрівшись, вони просиділи декілька годин за обговоренням футболу, дівчат і випивки. А він лишень слухав мовчки і думав про ранкову пригоду. Після зустрічі з друзями він попрямував додому. Ввійшовши в квартиру хлопець почув якісь незрозумілі звуки, що лунали із спальні. Джек відразу попрямував туди, думаючи, що це ранкова гостя. Та привідкривши двері він отетерів. В його спальні була тварина, схожа на пантеру, яка подивилася йому прямо в очі. Він швидко замкнув двері спальні на ключ, гадаючи, що це зможе її зупинити, якщо вона зголодніє. А сам швиденько поспішив викликати службу по вилову диких тварин. Вони були через десять хвилин. 
- Здрастуйте - сказав Джек відімкнувши двері і впустивши їх.
-Здраствуйте - привітався один, а інший лише махнув головою зі словами , - де тварина ?
- А що за тварина? - запитав перший.
- Краще гляньте самі . - ледь чутно промовив Джек і показав пальцем на двері.
- Біллі, - сказав другий, - ну що ж, погляньмо.
Джек дав їм ключ, а сам пішов на кухню.
- Ай, ой - почув Джек , - Маркус тримай його. 
- Все, вже не втече - сказав переконливо Білл. Слухаючи це, Джек вийшов з кухні і попрямував до них.
- Ну і де ж ця тварина, - запитав Джек.
- Ось - сказав Маркус, що ледь стримувався від сміху дістаючи з-під робочої куртки маленький пухнасти клубок шерсті і простягнув йому. Джек не розумів, того, що відбувається. Та взяв кошеня на руки, щоб не показатися повним бовдуром.
- Якщо так боїтесь їх, то навіщо заводити? - цілком серйозно старався говорити Білл на відміну від напарника, що не міг стриматися від сміху.
- Може нам його забрати? - запитав Маркус майже заспокоївшись.
- Хай залишається, - відповів Джек, - вибачте за виклик.
- Гаразд, - сказав Маркус.
- Менше випивайте, - сказав Білл внюхавши запах спирту, коли проходив повз Джека до виходу.
- Так, точно, - додав Маркус ідучи за Біллом, - а то з такими галюнами і зелених чоловічків скоро зустрінете.- До побачення! - попрощався Джек закриваючи швидко за ними двері. Він поніс кошеня темне, як ніч на кухню. Хлопець був ошелешений тим, що відбувається з ним зараз. Посадивши кошеня на табуретку, він поліз у холодильник за чимось смачненьким для себе і кошеняти. Та там не було нічого для тваринки, тому він заявив :
- Потрібно тобі взяти корму, -  і через секунду додав, - і мені щось. 
Тоді він відніс кошеня в ванну кімнату і прикрив за ним двері.
- Я скоро. - сказав Джек голосно, виходивши з квартири.
  Та як на зло, корму і навіть молока в найближчому магазині не було. Тоді йому довелося пройти два квартали до найближчого супермаркету. Скупившись, Джек швидко повертався назад. Та переходячи дорогу, він зустрів незнайомку зі своєї спальні, що ледь не збила його з ніг. Вона на великій швидкості проїхала перед ним за декілька сантиметрів на байку. Він відскочив назад, і ледь не збив літню жінку, що йшла позаду.
- Ой, вибачте, - сказав Джек, підіймаючи сумки, що випали в неї з рук, - ось візьміть!
- Дякую! - відповіла бабуся навіть не обурившись.
Він поглянув їй на секунду в очі і здивувався. Вона усміхнулася.
- Ваші очі... - сказав хлопець з неприхованим подивом.
- Що? - запитала перехожа, ніби не розуміючи.
- Чорні, як нічне небо - все що зміг видавити з себе Джек, споглядаючи за тим, як її зміїні очі слідкували за ним.
- У моїх всі такі, - почала бабуся улесливо, - а ти хіба не знав?
- Що? - запитав Джек.
- А тебе хіба не чекають вдома? -  запитала вона змінюючи тему.
- А звідки ви... - почав ошелешений хлопець. Та не встиг він договорити, як бабуся піднесла свою руку до його голови і злегка її торкнувшись сказала:
- В тебе занадто ясні думки.
- А як ви... - все продовжував хлопець, та вона знову його перебила.
- Швидко додому, адже він голодний, - продовжувала нова знайома, - а все інше потім.
Після цього Джек знову поглянув їй в очі. Потім ніби загіпнотизований розвернувся і нічого не сказавши поспішив у напрямку свого дому.