Перші крапельки дощу
Поки Вуханчик чекав Колючку, розглядаючи, як сонячні промені грають на воді, раптом з неба впала перша краплинка. А потім ще одна, і ще. Почав накрапати легенький літній дощик. Але Вуханчик зовсім не засмутився, бо саме в цей момент з-за дерев вигулькнув Колючка з кошиком, повним синіх ягід.
— Чого там, Вуханчик? — гукнув їжачок, посміхаючись. — Дощик нам не завадить!
І справді, дощик лише додав їхній зустрічі затишку. Разом друзі перейшли по старій кладочці, і хоча дощик прискорив їхні рухи, вони все одно встигли назбирати багато ягід та грибочків біля річки.«Ой, зараз розмокне мій солодкий врожай!» — вигукнув Колючка. Вуханчик не розгубився: «Швидше бери кошик і біжімо до моєї альтанки, там дощ нас не наздожене!» Кошики були повні, а настрій — чудовий.