Біля річки з місточком
Далеко-далеко, у серці зеленого лісу, де високі дерева шепотіли старі історії, а квіти розпускалися назустріч сонечку, жив маленький зайчик. Звали його Вуханчик, бо його довгі вушка завжди насторожено ловили кожен шерех і звук. Але понад усе Вуханчик любив одну річ – гуляти біля річки.
Річка була широка і дзвінка, її вода грайливо переливалася на сонці, а береги були всіяні соковитими ягодами та пухнастим мохом. Щогодини, коли сонце піднімалося вище, Вуханчик прибігав до свого улюбленого місця.
Але була там одна особлива річ – старенька дерев'яна кладочка. Вона простягалася над річкою, ніби місток із казки, з'єднуючи два береги. Щоб дістатися до своєї улюбленої галявини, де на нього мав чекати найкращий друг – їжачок Колючка, Вуханчику завжди потрібно було пройти по цій кладочці. Вона була вже трохи трухлява, іноді поскрипувала під лапками, але Вуханчик знав кожну її дощечку.