Глава 15: Остання секунда Чернівців

Ратуша височіла над містом, як величезний вартовий. На самій верхівці вежі, біля великого циферблата, кружляв чорний вихор. Діпер і Мейбл, захекані, збігли на останній поверх. Там, серед іржавих шестерень, стояла постать у довгому плащі. Це був Колекціонер Часу — істота, яка хотіла забрати кожну щасливу мить мешканців міста собі.

​— Ви запізнилися, Пайнси! — просичав він, простягаючи руку до головного важеля. — Ще одна секунда, і Чернівці назавжди замкнуться в моєму годиннику!

​— Тільки не сьогодні! — крикнула Мейбл і вистрілила з абордажного гака, заплутавши злодія в мотузці.

​Діпер миттєво дістав обидві частини механізму. Золота шестерня з Театру та Срібна з Університету почали тягнутися одна до одної, немов магніти. Щойно вони з'єдналися в його руках, залу залило сліпучим світлом.

​— Ксеніє, тепер твоя черга! — прошепотів Діпер, вставляючи об'єднаний ключ у серце Ратуші.

​Світ вибухнув кольорами. Чорний вихор розвіявся, а Колекціонер Часу з криком перетворився на звичайний пил. Годинник на вежі пробив дванадцяту, і місто знову ожило: почувся шум вітру, гавкіт собак і далекий звук потяга.

​...Через пів години Діпер і Мейбл знову стояли перед дверима квартири номер 1 на вулиці Київській, 11. Вони були втомлені, заляпані пилом бібліотеки, але щасливі. Двері відчинилися, і Ксенія зустріла їх з посмішкою.

​— Ксеніє! Ми це зробили! — Мейбл кинулася обіймати її. — Дякуємо велике за цей ключ, без нього ми б просто застрягли в тих книжках назавжди!

​Діпер простягнув їй ключ, який тепер став звичайним металом.

— Ви обіцяли все пояснити. Хто це був? Чому саме наше місто? Ксенія запросила їх до вітальні та налила какао.

— Сідайте. Настав час правди, — почала вона. — Той, кого ви перемогли, був не просто злодієм. Це був давній алхімік, який колись будував ці вулиці. Він вважав, що Чернівці занадто прекрасні для звичайних людей, і хотів "законсервувати" місто у вічності. Але краса міста — у його русі, у людях, у вас. Я знала, що ключ знайде саме того, хто зможе поєднати магію Театру та знання Університету. Ви пройшли випробування. Тепер Чернівці під надійним захистом, поки у вас є цей Щоденник... і поки я тут, на Київській, наглядаю за порядком.

​Діпер і Мейбл перезирнулися. Це літо справді стало найкращим у їхньому житті.