Глава 10: Знак на Київській

Маска на обличчі Діпера пульсувала золотим світлом. Сліди злодія, які досі були ледь помітними, тепер палали яскравим синім вогнем на асфальті. Вони вивели дітей з території театру, через нічні вулиці, прямо до тихого житлового кварталу.

​— Ми вже за містом? — запитала Мейбл, вдивляючись у темряву вулиці.

​— Ні, це Київська, — Діпер звірився з картою в щоденнику. — Сліди ведуть до будинку номер 11.

​Вони зупинилися біля старих дверей, що вели до затишного під'їзду. Діпер обережно торкнувся стіни, і маска видала низький гул. Злодій був зовсім поруч, буквально за кроком від них. Сині сліди сходилися до дверей квартири номер 1.

​— Ксенія... — прочитав Діпер на табличці біля дверей — Ксенія... — прочитав Діпер на табличці біля дверей.

​— Чекай, — Мейбл вхопила брата за плече. — Маска показує, що злодій не ховається всередині цієї квартири, щоб заподіяти шкоду. Вона показує, що тут живе хтось, хто може зупинити цей механічний хаос. Схоже, це не лігво ворога, а... схованка нашого союзника?

​Діпер несміливо простягнув руку і постукав. Тук-тук.

​Тиша в коридорі здавалася вічністю. Раптом за дверима почувся рух, і замок почав повільно повертатися.

​— Ти впевнена, що нам треба це робити? — прошепотів Діпер.

​— Ксенія — це наш єдиний шанс розібратися з цим, — впевнено відповіла Мейбл, ховаючи гак за спину.

​Двері відчинилися, і в прорізі світла з квартири постала фігура. Діпер і Мейбл завмерли, не знаючи, чого чекати далі.