Пригоди Діпера і Мейбл
Глава 4: Нічна прогулянка
Сонце повільно ховалося за горизонт, фарбуючи небо у кольори стиглого персика. У хатині панувала звична метушня, але думки Діпера були далеко звідси — на центральній площі, про яку згадувалося в таємничому листі.
— Стен вже спить, — пошепки сказала Мейбл, заглядаючи до Діпера в кімнату. Її очі блищали від передчуття пригоди. — Це наш шанс.
Діпер швидко запхав щоденник у наплічник і накинув кофту. Вони прослизнули повз сплячого дядька, який голосно хропів у своєму кріслі. Двері тихо скрипнули, випускаючи їх у прохолодне нічне повітря.
Містечко вночі виглядало зовсім інакше. Ліхтарі кидали довгі, танцюючі тіні на бруківку, а старі будівлі здавалися велетнями, що спостерігали за кожним їхнім кроком.
— Ти впевнений, що нам треба сюди? — запитала Мейбл, міцніше притискаючи до себе ліхтарик.
— Щоденник не бреше, — відповів Діпер, звіряючись із записами. — Ми маємо дійти до головного ліхтаря біля ратуші рівно опівночі.
Раптом з темряви почувся дивний звук — ніби хтось тихенько наспівував мелодію, яку Діпер чув лише у своїх снах. Вони зупинилися. Попереду, прямо під ліхтарем, щось зблиснуло.
— Бачиш це? — прошепотіла сестра.
— Так, — відповів Діпер, відчуваючи, як похололо всередині. — Це початок чогось, до чого ми точно не були готові.
#850 в Фентезі
#192 в Міське фентезі
Відредаговано: 30.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
