Глава 3 перша дивна знахідка

Вони підійшли до «Хатини Чудес». Скрип старих дерев'яних дверей змусив Діпера здригнутися. Всередині було напівтемно, пахло старим пилом і дешевим попкорном. Дядя Стен вже щось бурчав, намагаючись полагодити вивіску.

​— О, нарешті ви! — гукнув він, навіть не обертаючись. — Роботи непочатий край. Мейбл, прибери той пил з опудала ведмедя, а ти, малий, розстав ці сувеніри на полицях. Діпер сховав щоденник глибше у свою жилетку, відчуваючи, як його серце калатає від хвилювання. Він кивнув Мейбл, і вони розійшлися по різних кутках.

​Раптом, коли Діпер тягнувся до верхньої полиці, щось випало з-під старої рамки з фотографією. Це був не просто папірець, а старий, пожовклий від часу конверт без адреси. На ньому було намальовано дивний символ — око в трикутнику.

​— Мейбл, глянь, — пошепки покликав він сестру.

​Мейбл підбігла, ледь не перечепившись через власні ноги. Вона обережно взяла конверт.

​— Дивись, Діпере, тут щось написано на звороті... — вона примружилася. — «Опівночі біля центральної площі ліхтар скаже правду».

​— Це точно не звичайна реклама сувенірів, — Діпер знову дістав щоденник номер 3 і почав швидко гортати сторінки. — Почекай... тут є малюнок ліхтаря, який дуже схожий на той, що стоїть у парку!

​Діпер і Мейбл перезирнулися. Їхня нудна літня робота раптово перетворилася на справжнє детективне завдання.

​— Дядя Стен нас не відпустить, — прошепотіла Мейбл, — але... можливо, ми зможемо вислизнути вночі?

​— Це небезпечно, — відповів Діпер, хоча в його очах вже запалився азарт. — Але якщо ми хочемо знати, що відбувається в цьому місті насправді... ми маємо піти.