Розділ шостий. Останній. Мудрість пухнастого серця

Коли весняні струмки від розталого Крижаного замку напоїли суху землю, Скеля Тіней уперше вкрилася ніжною зеленою травою. Величезне золоте сяйво, що народилося від злиття трьох іскор, піднялося високо в небо і теплим дощем пролилося над усім світом.

Доброта поверталася додому. Вона не знищила своїх суперниць – адже добро не вміє руйнувати. Вона залишила їх жити в цьому світі, але при цьому все змінилося. Біла істота йшла лісовою стежкою трохи стомлена, з кількома шрамами від гострих колючок на білій шубці, але набагато мудріша, ніж колись.

Тепер вона чітко знала, як захистити світ і себе. Злість можна зменшити співчуттям, адже за кожним виявом люті завжди ховається чийсь невиплаканий біль. Байдужість можна перемогти живим прикладом, бо навіть один маленький вчинок здатен розтопити кригу навколо. А Заздрість зникає там, де царюють справедливість і вдячність за власні, унікальні дари.

З того часу суперниці Доброти більше не укладали союзів. Вони затаїлися у далеких куточках, знаючи, що тепер вона має міцний імунітет – життєвий досвід та повне розуміння їхньої справжньої природи. 

А Доброта разом із синичкою Цвірінькою повернулася до людських міст. Там вона з радістю для себе побачила, що світ навколо розквітнув. Двері домівок більше не були замкнені на сотні засувів. Люди ходили вулицями, підвівши голови, усміхалися перехожим і часто зупинялися, щоб допомогти одне одному. Кожен із них ніс у своєму серці ту саму іскру, яку Доброта так бережно збирала під час своєї великої мандрівки.

А Доброта вирішила й надалі залишатися тихою, непоказною і лагідною білою хмаринкою. Вона не вимагала гучних схвалень чи пам’ятників на площах. Як і раніше, вона тихо мостилася на порогах людських душ, розмовляла з птахами про далекі краї, а комашкам дарувала безпечний притулок. 

Але все ж дещо в цьому світі змінилося назавжди. Хоч би як люди поспішали і з якими б проблемами не стикалися, тепер багато хто міг упізнати її тихий голос у галасливому натовпі й радо запрошував її до себе в гості. 

Кінець!

Друзі, не забудьте поставити вподобайку, якщо вам сподобалася моя казочка! А якщо дуже-дуже сподобалася, то ще й коментар можете написати! Я дуже ціную фідбек від своїх читачів!