Непросте рішення

Ганна Сергіївна оголосила, що в пʼятницю після уроків буде зібрання класу, на якому присутність усіх обовʼязкова.

У Дмитрика ця новина викликала хвилю емоцій.

 - Пʼятниця, кінець тижня, попереду вихідні, хочеться швидше додому, а тут тобі якісь збори, — висловлював він своє незадоволення Славку. - Хіба не можна їх в інший день провести? Та і взагалі, кому потрібне те зібрання?

 - Твоя правда, — погодився Славко. - Я теж хотів раніше додому прийти, а не слухати якісь повчання.

 - Може, сказати, що ми захворіли й не піти на нього?

 - З Ганною Сергіївною цей номер не пройде. Не повірить.

 - Твоя правда, — погодився Дмитрик.

Початок зборів пройшов, як завжди: обговорювали успішність, дисципліну, порядок в класі. Але далі була новина, яка застала всіх зненацька.

 - На завершення хочу повідомити вам: наша Наталя з наступної четверті переходить до іншої школи, а це означає, що нам потрібно обрати нову чи нового старосту. Вибори проведемо вже наступної пʼятниці, а до цього прошу подумати над кандидатурою.

В класі на мить запанувала тиша. Думка про те, що Наталя більше не буде з ними вчитися не вкладалася в голові. Зрештою, сама вона піднялася з-за парти та сказала:

 - Я не хотіла вам говорити про це раніше, але ми з мамою вирішили переїхати до іншого міста. Мені вас дуже бракуватиме, бо за цей час я вже дуже до усіх звикла.

На цих словах сльози покотилися з її очей і вона сіла за парту.

Сказати відверто, то в цей момент сльози зʼявилися на очах у половини класу, навіть Дмитрик себе ледве стримав.

І хоча збори вже закінчилися, ніхто не поспішав розходитися. Всі зібралися біля Наталі й голосно обговорювали дану новину.

Половину дороги додому Дмитрик та Славко мовчали. Кожен думав про щось своє, але їх думки крутилися навколо однієї людини. 

 - Аж не віриться, що це правда, — врешті мовив Дмитрик. - Наталя з нами з першого класу, ми вже так звикли до неї. І хоч у нас різне траплялося, та мені її бракуватиме.

 - Мені теж, — підтримав свого друга Славко.  - Гарна дівчина, справедлива і друг надійний.

 - А кого ж обрати на її місце? Ти не думав?

 - Ні, — відповів Славко. - А ти?

 - Я теж ще не думав. Але якщо так розібратися, то варіантів не дуже багато. Може, Аню?

 - Ну, не знаю. Вона лише другий рік з нами навчається. Хотілося б когось, хто з нами від самого початку. Може, Марину Гриценко?

 - Та ні, Марина занадто тиха, як для старости. Вона он навіть біля дошки боїться відповідати.

 - Твоя правда. Треба ще подумати.

Над цим питанням весь тиждень і думав 7-А клас. Нарешті настала пʼятниця. Протягом дня в класі відчувалася якась напруга. Кожен намагався дізнатися один в одного, кого той бачить старостою, але ніхто не хотів говорити про свій вибір.

Після уроків до класу зайшла Ганна Сергіївна з коробкою в руках.

 - Ну що ж, дорогі мої учні, сподіваюся, що ви добре обдумати вибір старости й готові його зробити. Зараз кожен з вас напише на листочку імʼя та прізвище людини, за яку він віддає свій голос, і покладе його ось в цю коробку. Хто набере найбільшу кількість голосів, той і переможе. Якщо ж у когось кількість голосів буде однакова, то проведемо голосування ще раз уже між цими двома учнями. Якщо все зрозуміло, тоді починаймо.

В класі знову запанувала тиша. Кожен почав щось писати, прикриваючи папірець рукою, щоб ніхто не бачив, що там.

Дмитрик свій вибір зробив ще тиждень тому, це — Аня. І яка різниця, скільки років вона з ними навчається, головне, що вона зарекомендувала себе дуже добре. Вона і вчиться гарно, і характер має спокійний, але твердий, і допоможе завжди. Вона навіть чимось йому нагадувала Наталю. Тому у своєму виборі він був впевнений на всі сто відсотків.

Один за одним учні підходили до столу вчительки та кидали до коробки папірці.

Настав найцікавіший момент - підрахунок голосів. Ганна Сергіївна діставала по черзі папірець, зачитувала його і складала окремо по кожному кандидату. 

Як виявилося, думки більшості учнів збігалися, а тому відсотків 90 проголосували за Аню. Але були й зовсім неочікувані варіанти, наприклад, Дмитрик, Славко і навіть двієчник Сашко.

 - Отож, можемо привітати нашу нову старосту — Аню Лисенко, —  мовила вчителька.  -  Бажаю тобі успіхів та натхнення в новому статусі.

Аня почервоніла, підвелася з-за парти й несміливо сказала: 

 - Дякую.

Вона і дійсно стала дуже гарною старостою, на яку завжди могли розраховувати як учні, так і вчителі.