Відкритий урок

Коли на уроці біології вчителька гордо заявила, що наступного тижня у них буде відкритий урок, Дмитрик взагалі не надав цьому ніякого значення. 

 - Урок та й урок. Яка різниця закритий він чи відкритий? - стиха прошепотів він Славку.

Та у вчительки з цього приводу була зовсім інша думка, бо вона заходилася детально пояснювати, що ж буде відбуватися. 

 - Це дуже важлива та відповідальна подія не лише для мене, але і для всього вашого класу, — почала Тетяна Володимирівна. - На уроці будуть присутні мої колеги з іншої школи, а також керівництво нашої. Це гарна нагода показати, як добре ви засвоїли матеріал і наскільки знаєте цей предмет. Ну і, звісно ж, активісти не залишаться без винагороди у вигляді гарної оцінки.

Пояснення вчительки стосовно того, що таке відкритий урок Дмитрик прослухав, та інформація про можливість отримати гарну оцінку його зацікавила. Саме тому він також визвався підготувати доповідь. 

На його думку, і тема йому дісталася дуже цікава та легка: “Пристосування річкових риб до середовища проживання». 

 - Що там готуватися, — подумав Дмитрик. - Навіть дитина зможе розповісти про те, як живуть риби та чим харчуються.

Саме тому він зовсім не поспішав з підготовкою своєї роботи. І навіть коли напередодні відкритого уроку вчителька запитала, чи всі готові до нього, Дмитрик стверджувально кивнув головою, хоча насправді навіть не починав готуватися.

До роботи він взявся лише ввечері напередодні уроку. Спочатку відкрив підручник з біології, однак виявилося, що інформація там лише обмежувалася видами риб і аж ніяк не давала пояснення на тему їхнього пристосування до середовища, в якому вони проживають. Дмитрик зітхнув і вирішив пошукати щось на цю тему в Інтернеті. 

На відміну від підручника, інформації тут було більше, ніж достатньо, що теж не дуже порадувало хлопця.

 - Та це ж до ранку можна читати все, — подумав він.

Отож, щоб скоротити свій час він вирішив взяти для доповіді першу статтю, яка трапилася йому на очі.

Кілька хвилин — і робота була написана на двох аркушах паперу. До інформації з Інтернету він ще додав ту, яку сам знав про риб та чув від дідуся та тата. Перечитавши реферат ще раз, Дмитрик залишився дуже задоволений собою, що так швидко і легко впорався із завданням.

 - Можна вважати, що гарна оцінка уже в мене в щоденнику, — промовив про себе він. - От мама завтра зрадіє. Може, навіть в кіно дозволить сходити на вихідних.

Відкритий урок проходив в кабінеті біології. Зайшовши до нього Дмитрик навіть не впізнав його: на дошці висіло безліч плакатів, на столі стояли квіти, а вчителька була одягнена немов на свято.

Ще більшим здивуванням для нього стала присутність директора та якихось незнайомих людей, які зацікавлено розглядали клас та учнів. Воно ж і не дивно, бо інформацію про те, що таке відкритий урок, як памʼятаємо, Дмитрик прослухав.

Нарешті пролунав дзвоник. Усі учні сіли за парти й Тетяна Володимирівна почала з того, що привітала своїх колег, які вирішили завітати на цей урок, повідомила, які доповіді сьогодні будуть та над чим ще будуть працювати учні на уроці.

Першою вийшла зі своїм рефератом староста Наталка. Було видно, що вона ретельно готувалася. Текст був роздрукований на аркушах та доповнювався різноманітними фото. Та і взагалі сама робота була дуже цікавою та змістовною.

За нею виступала Аня. Тут теж було все дуже продумано, стримано і грамотно. Текст доповіді вона доповнила кольоровими фото та ілюстраціями.

В цей момент Дмитрик почав нервувати й впевненість у своїй, як йому здавалося, гарній роботі почала зменшуватися.

Нарешті настала його черга. Від хвилювання у нього навіть долоні спітніли й букви почали плутатися перед очима. Та врешті, зібравшись, Дмитрик почав:

 - У річках живе багато видів риб: карась, окунь, плотва, щука, сом, скумбрія, вʼюн та інші. Щоб добре плавати, вони мають видовжене тіло, яке вкрите лускою, а ще плавники, які допомагають їм рухатися у воді. Риби мають дві пари очей і добре бачать у воді. Орган дихання  — зябра. Основу раціону риб складають водорості та дрібні рибки. А ще вони полюбляють червʼяків та хліб…

Дмитрик так завзято читав свій текст, що навіть не помічав, як майже весь клас разом з директором та іншими вчителями мало не плакав від сміху. Лише Тетяна Володимирівна стояла почервоніла від сорому і розгублено дивилася зі сторони в сторону.

Нарешті доповідь закінчилася. Вчителька з докором подивилася на Дмитрика і сказала повертатися на місце.

Урок продовжувався. Всі учні активно працювали, тож про доповідь Дмитрика вже ніхто і не згадував. Лише Тетяна Володимирівна чомусь навіть не дивилася в його сторону. 

Після уроку Дмитрик підійшов зі щоденником до столу вчительки, де на нього чекала несподіванка.

 - Ех, Юрченко, ну як ти міг мене так підставити? Це ж що мої колеги подумають? Не очікувала від тебе такого.

Далі Тетяна Володимирівна взяла щоденник і довго там щось писала, після чого повернула його учню і вийшла з класу.

Відкривши його, Дмитрик прочитав наступне: «Належним чином не підготувався до відкритого уроку. Несерйозно поставився до завдання»

 - Як так?  - висловлював він своє здивування Славку. - Я ж усе підготував, он два аркуші списав. А вона мені таке написала.

 - Та тобі з такою доповіддю можна в конкурсі гумору брати участь, - ледве стримуючи сміх відповів Славко. - Вперше чую, що у нас в річках живе скумбрія. Ти б ще оселедець написав. Ну а про червʼяків, то я взагалі мовчу. Ти що на рибалку збирався, а не на урок?

Дмитрик не очікував на таку «підтримку» від свого товариша, а тому до кінця дня з ним навіть не розмовляв і додому пішов теж сам.

Як на зло, ввечері ще й мама попросила показати щоденник. То ж історія з відкритим уроком продовжувалася. 

 - Я чесно все підготував, просто трохи наплутав з рибами, — виправдовувався Дмитрик.