Замкнуте коло

Навчальний рік йшов своїм ходом, один день змінявся іншим і Дмитрику здавалося, що він потрапив у якесь замкнуте коло.

З понеділка по пʼятницю була школа, домашні завдання, контрольні, оцінки. В суботу він мав можливість відпочити, а в неділю знову починав готуватися до школи. Було враження, що це не закінчиться ніколи. А йому так хотілося чогось цікавого, незвичного і захоплюючого.

Він все частіше згадував канікули у бабусі, коли кожного дня на нього чекали якісь пригоди й лише сумно зітхав. В один з таких моментів до його кімнати зайшла мама. Помітивши сумне обличчя сина, вона занепокоїлася:

 - У тебе все добре? Як в школі справи? Часом не захворів?

 - Все добре, мамо. Просто сумно від того, що нічого цікавого не відбувається останнім часом. Лише школа та домашні завдання, — знову зітхнув Дмитрик.

 - Подумаєш, проблему знайшов, — мовила мама.  - У твоєму віці стільки цікавих занять можна знайти: кіно, друзі, футбол, екскурсії. 

 - Так, але коли цим усім займатися? — заперечив хлопець. - Школа займає весь вільний час. З понеділка по п’ятницю відбувається одне й те саме. Це просто якесь замкнуте коло.

 - Синку, а ти спробуй на це поглянути з іншого боку. Уяви, що школа — це певний квест, в якому ти маєш виконувати завдання. А твої оцінки — це набрані бали. Чим швидше і краще ти справишся із завданням, тим більше вільного часу ти будеш мати. Головне — вміти правильно планувати свій день.

 - Як його можна спланувати, якщо я весь час проводжу то в школі, то за виконанням домашніх завдань. І ніякого вільного часу вже не залишається.

 - Добре. Давай тоді складемо певний розклад твого дня і зрозуміємо, яким чином можна було б знайти для тебе більше часу на відпочинок.

 - Давай спробуємо, — кивнув головою Дмитрик.

Далі мама принесла новенький зошит і на кожній сторінці написала назву дня тижня.

 - Відтепер протягом тижня ти будеш записувати сюди усі свої дії з вказанням часу на їх виконання. Головне — нічого не пропускати та точно записувати час.

Дмитрику вже ця ідея почала здаватися не дуже вдалою, адже тепер потрібно було ще витрачати час на ведення цього, так званого, щоденника. Але щоб не засмучувати маму він все ж вирішив спробувати. 

Спочатку йому було дуже складно кожну свою дію, кожен крок вносити в зошит, але згодом це ввійшло у звичку і навіть почало йому подобатися. Так непомітно пройшов тиждень і настав час робити висновки.

Після роботи мама зайшла в кімнату до Дмитрика і вони разом почали рахувати скільки та куди часу було витрачено.

І тут для Дмитрика почалися справжні відкриття: виявляється, що майже 10 годин на тиждень він витратив на перегляд відео в телефоні, ще 12 - на ігри (хоча Дмитрику здавалося, що він майже зовсім не грав), близько 5 годин займала дорога в школу і зі школи, хоча він живе у хвилинах 10 ходьби від неї.

 - А тепер подумай, що із цього часу ти міг би виділити на якісь інші справи? Наприклад, на заняття спортом, на екскурсії чи похід в кіно.

 - Думаю, що можна було б скоротити перегляд відео, ігри на телефоні. Та і зі школи можна швидше додому йти, - додав Дмитрик.

 - Тут я погоджуюсь з тобою, — кивнула мама. - Як бачиш, час насправді є завжди, треба тільки з розумом його витрачати.

З наступного тижня Дмитрик вирішив розірвати це замкнуте коло і почати абсолютно новий спосіб життя.

Для початку він вирішив замість розважальних відео дивитися передачі про подорожі до різних країн, адже ідея досягти гарних успіхів з географії все ще не полишала його.

Домашнє завдання він намагався тепер виконувати день в день і не переносити його на потім, що в свою чергу дало йому можливість проводити вихідні без думок про школу.

Дорогою зі школи додому перестав заходити на майданчик біля будинку та спостерігати за тим, як інші грають в футбол чи просто сидіти без діла на лавці.

І вже за місяць таких змін Дмитрик повністю розірвав те замкнуте коло, яке не давало йому можливості насолоджуватися найпрекраснішим періодом свого життя.