Назустріч новим материкам

У сьомому класі відкриттям для Дмитрика став предмет географія. Виявляється, так цікаво дізнаватися про нові материки та країни, про історію їх виникнення. Раніше він лише по телевізору бачив програми про різні континенти, а зараз мав можливість детальніше про них дізнатися. 

Часто на уроках він навіть уявляв себе капітаном судна, яке здійснює далекий рейс через моря та океани. 

 - Як гарно було б знайомитися з іншими культурами, привозити додому чудернацькі сувеніри, — думав Дмитрик, слухаючи розповідь вчительки про невідомі йому країни.

На одному з уроків вони почали вивчати Африку. До цього Дмитрик уявляв цей континент зовсім диким, який населяють лише племена та тварини. А виявляється, що тут існувала давня цивілізація і люди, які там живуть, не такі вже й дикуни, а звичайні, хіба що колір шкіри у них інший. 

Та найбільше йому запала до душі історія стародавнього Єгипту. Дмитрик мало не з відкритим ротом слухай вчительку, уявляючи собі величезні піраміди, в яких були поховані фараони та їхні родини.

Коли Світлана Олександрівна сказала, що є можливість написати реферат про Африку, Дмитрик одним із перших підняв руку, чим здивував більшу частину класу.

 - Похвально, - сказала вчителька. - Дмитре, тобі дістається тема «Рослинний та тваринний світ Африки». Сподіваюсь, що ти впораєшся.

 - Так, дякую, — навіть трохи соромʼязливо відповів Дмитрик і вже почав уявляти, якою неперевершеною буде його робота, як він отримає гарну оцінку і з гордістю розкаже про неї батькам.

На перерві Славко ніяк не міг зрозуміти такої ініціативи товариша.

 - Тобі що робити більше нема чого, як реферати писати? Навіщо ти взагалі руку підіймав? - допитувався він.

 - Та розумієш, мені дійсно цікаво більше дізнатися про цей материк. До того ж це ж тобі не математика і не якийсь твір, який вигадувати потрібно. Це щось цікаве та нове. Та і гарна оцінка не завадить, буде чим перед батьками похвалитися.

У відповідь Славко лише знизав плечима, мовляв, роби як знаєш, але було зрозуміло, що захоплення свого товариша він не поділяв.

Коли ввечері Дмитрик повідомив батькам, що сам викликався написати реферат, ті неабияк здивувалися, але підтримали та заохотили сина.

 - Я пишаюся тобою, — сказала мама. - Може географія — це саме той предмет, який покаже тобі, що знання — це велика сила.

Це ще більше стимулювало Дмитрика до наполегливої роботи. Адже він так хотів показати серйозність своїх намірів. Саме тому усі вихідні він провів за підручником з географії та пошуком додаткової інформації в Інтернет.

Та виявилося, що рослинний та тваринний світ Африки такий різноманітний і так багато інформації про нього є, що Дмитрик уявлення не мав, як це все можна помістити в один реферат. 

Враз в його голові змішалося все: слони, баобаби, леви, пустелі, зебри та кактуси. Те, що зовсім недавно здавалося йому таким цікавим, зараз викликало лише роздратування і злість.

Він щосили намагався якось поєднати все в одній доповіді, але натомість виходила якась плутанина. Уявлення Дмитрика про такий захоплюючий світ дикої савани та незвіданої пустелі почали згасати. Реферат швидше нагадував набір слів, ніж зв’язну розповідь.

Чим менше часу залишалося до уроку географії, тим сильніше хвилювався Дмитрик. Він вже навіть почав жалкувати, що сам викликався з цією роботою, адже зараз він вже не був такий впевнений у тому, що йому все вдалося. 

Нарешті цей день настав. Вчителька, як не дивно, першим викликала саме Дмитрика.

 - Дуже цікаво послухати, чим же такий цікавий світ тварин та рослин Африки, — посміхнувшись сказала вона. - Тож, прошу, Дмитре, тобі слово.

Дмитрик почервонів, було відчутно, що він нервував, але зібравшись, вийшов до дошки й почав читати свій реферат.

 - Африка дуже багата на екзотичні рослини та тварини, — почав він. - Там живуть слони, жирафи, леви, зебри, гієни, буйволи, носороги, гепарди та шимпанзе. А ще там дуже багато страусів, змій і черепах. Усі ці тварини живуть у савані й побачити їх можна лише під час екскурсії.

Рослинний світ не такий яскравий, але дуже екзотичний. Так, наприклад, в Африці можна зустріти дерево баобаб, яке може жити до тисячі років і на якому полюбляють відпочивати гепарди.

А ще в савані багато трави, яка слугує водночас і захистом, і їжею для багатьох тварин…

Дмитрик не помічав, як під час його доповіді погляд вчительки ставав все більш серйозним, натомість клас помітно пожвавився і з різних його куточків було чути легенький сміх.

Нарешті він закінчив. Світлана Олександрівна похитала головою і сказала:

 - Навіть не знаю, що з тобою робити. Ніби й сам викликався і роботу певну зробив, але ж зміст… Ну як можна було такий цікавий та різноманітний світ Африки зробити таким буденним і прісним. Це ж заснути можна від такої доповіді. Хоча, бачу, що твої однокласники навпаки, мало животи не надірвали від сміху. Тому за роботу ставлю тобі 8 балів, але це з величезним бонусом від мене за активність. Наступного разу потрібно краще продумувати свій виступ.

Дмитрика в цей момент охоплювали змішані почуття. З одного боку він радів, що закінчив виступ, з іншого — відчував певну образу та розчарування. Адже він, як ніколи, приділив стільки уваги та часу виконанню завдання, а результат виявився не зовсім ідеальним.

На перерві Славко довго сміявся, згадуючи про те, що на баобабі відпочивають гепарди.

 - Так і бачу, як сімʼя гепардів лежить на дереві та спостерігає за тим, що відбувається навколо, — не вгавав він. - Скажи, ти сам це вигадав чи десь прочитав?

Дмитрик не став відповідати на ці закиди й відійшов до вікна. Непомітно до нього підійшла Аня.

 - А мені твоя доповідь сподобалась, — спокійно мовила вона. - Я і не знала, що в Африці живе така велика кількість тварин. Ти не звертай уваги на інших, то вони від заздрощів. І знаєш, попереду у нас ще багато материків, тому раджу не зупинятися лише на Африці.