До бабусі

Пролунав останній дзвоник, а це означає, що почалися канікули. На вихідних Дмитрик з мамою і татом поїде в село до бабусі. Бабуся з дідусем жили за містом у селі з мальовничою назвою Яблунівка. Вони не дуже полюбляли місто, тому приїжджали до доньки дуже рідко. Натомість вони дуже зраділи новині, що їх улюблений внук Дмитрик все літо проведе у них.

Дорога займає близько години їзди на автомобілі. Сірі міські будинки змінилися на яскраві пейзажі. Дмитрик із цікавістю виглядав у вікно, роздивляючись широчезні поля, засіяні пшеницею, які зміняли смуги з вічнозеленими ялинами.

Ще кілька хвилин — і вони на місці. Бабуся з дідусем вже чекають на них біля воріт. Далі слідують обійми й розмови про те, як виріс їх онук, як змужнів. Бабуся, як завжди, жаліється на те, що він дуже схуднув і обіцяє виправити це за літо.

Вся родина збирається за столом. Відразу помітно, що гостей тут чекали, бо стіл аж ломиться від їжі, а бабуся не знає, що б ще такого покласти в тарілку Дмитрику.

 - Як успіхи в школі? - починає не дуже приємну для Дмитрика тему дідусь.

 - А нехай ваш внук сам про це і розкаже, — лукаво мовила мама.

Дідусь відразу зрозумів, що обрав не найкращу тему для розмови, тому відразу спробував звести її нанівець.

 - До сьомого класу перевели? - спитав він.

 - Звісно, що перевали, — швидко відповів Дмитрик.

 - Ну це — головне, — посміхнувся дідусь. - А з усім іншим ми розберемося.

Та мама все одно розповідає бабусі з дідусем про «успіхи» Дмитрика і наполегливо просить їх не йти на поводу у внука і не дозволяти сидіти в телефоні. Натомість просила їх залучати його до всіх господарчих процесів.

Нарешті всі йдуть спати. Будинок у бабусі здоровий, добротний. Дідусь, можна сказати, власноруч його збудував. В ньому відчувалася приємна прохолода і, такий нетиповий для міської квартири, спокій.

Дмитрик, не зважаючи на насичений день та довгу дорогу, довго не міг заснути. Він не міг уявити, чим буде займатися тут все літо, адже друзів у нього тут не було. Ще й Інтернет тут майже не ловить. Він перевертався з боку на бік, та сон не приходив. Натомість на згадку приходив Славко та інші однокласники. Чим вони будуть займатися? Чи згадуватимуть про нього? 

За цими думками врешті-решт Дмитрик заснув. Він навіть не уявляв, яке літо на нього чекає. Адже літо у бабусі — це особливий, ні з чим не зрівняний період життя.