Що приховує щоденник

Кожної п‘ятниці класний керівник збирала усі щоденники для того, щоб виписати оцінки, про які забули учні й навіть не здогадувалися їхні батьки. Тиждень у Дмитрика був не найкращим, тому він нервово очікував, коли вчителька поверне щоденник. Очікування його не підвели: тут була і двійка з математики, і шість балів з історії, і злорадна трійка з англійської мови. Він не уявляв, що скаже ввечері батькам, адже протягом тижня він запевняв їх в тому, що в нього все добре в школі й показував лише гарні оцінки, які були виставлені в щоденник.

 - Ох і влетить мені від батьків, — жалівся він дорогою додому Славкові. - Прощавайте вихідні, мама точно змусить мене сидіти за книжками.

 - Шкода, — відповів Славко. - Якраз нова серія «Людини-павука» вийшла. Я думав, що ми з тобою в кіно сходимо.

Дмитрик лише розчаровано зітхнув йому у відповідь і нехотя поплівся додому. 

Думки про можливість сходити в кіно ніяк його не полишали: “Це ж нова серія, всі однокласники, мабуть, точно подивляться, а я буду лише слухати їх розповіді й уявляти собі сюжет.”

Коли ввечері мама запитала про оцінки та попросила принести щоденник, Дмитрик сказав, що Ганна Сергіївна погано почувалася й обіцяла виписати всі оцінки на наступному тижні.

Він навіть сам не зрозумів, як народилася така відповідь, але відступати було нікуди.

 - Я обов‘язково покажу мамі щоденник, але на наступному тижні,- заспокоював Дмитрик сам себе. - Нічого ж страшного не буде, якщо вона побачить оцінки трішки пізніше.

В суботу Дмитрик з хлопцями пішов в кіно. Цікавий фільм, гарна компанія — чи може бути щось ще кращим на вихідних. Він геть забув про свої оцінки та злорадний щоденник, який приховував  стільки таємниць.

За суботою прийшла неділя і Дмитрик з хлопцями пішов на вулицю. Повернувся додому вже затемна. Батьки сиділи на кухні, а посеред столу лежав… щоденник. У Дмитрика враз все похололо всередині й кудись зник голос.

 - Я зараз вам усе поясню, — ледь видавив з себе він.

 - Звісно, поясниш, — прокоментувала мама. - Але чи можемо ми вірити твоїм поясненням? Виявляється, що наш син лише вчитися погано вміє, а от батьків обманювати — це в нього добре виходить.

 - Мамо, татку, — майже плачучи почав Дмитрик, — я б усе вам розповів, чесно. І…і я більше так не буду.

Далі слідувала довга розмова, в якій він пояснював батькам свій вчинок і обіцяв так більше ніколи не робити.

 - Ну що ж, повіримо тобі на перший раз,- сурово сказала мама. - Але пам‘ятай, що довіру заслужити дуже важко, а от втратити її можна дуже легко.