В класі всі чергували по черзі. Сьогодні настала черга Дмитрика та Славка. В обов‘язки чергових входило слідкувати за чистотою дошки, наявністю крейди, а також прибрати після занять всі стільці на парти, щоб прибиральниці було зручно мити підлогу.
Завдання не складні, але у дівчат це завжди виходило якось краще. Дмитрик дуже не любив ці чергування, а тут ще, як на зло, Славко захворів, тож йому самому доведеться чергувати за двох. Від цих думок настрій у нього було зіпсовано від самого початку дня. А потім все і взагалі посипалося.
На першому уроці вчителька математики вперто вимагала, щоб ганчірка для дошки була добре випрана, тому Дмитрику довелося посеред уроку йти її мити. Прогуляти частину уроку, звісно, добре, але ж не за миттям ганчірки.
Після математики була іноземна мова. Ганна Миколаївна наче навмисне списала словами всю дошку, а тому всю наступну перерву Дмитрик провів за її витиранням.
На третьому уроці закінчилася крейда і знову таки Дмитрику прийшлося йти до кімнати прибиральниці й принести два шматки нової.
Коли на четвертому уроці вчителька спитала, хто сьогодні черговий, Дмитрик знервовано відповів, що він.
- Добре, Юрченко. Тоді тобі буде завдання: після уроку зібрати таблиці та допомогти мені віднести їх до кабінету біології,- сказала Тетяна Володимирівна.
Дмитрик всією душею вже ненавидів цей день і це чергування, яке, здавалося, не закінчиться ніколи.
Залишився останній етап — прибрати стільці після уроків. Але і тут на Дмитрика чекала несподіванка: класний керівник вирішила провести додаткову консультацію для учнів, які хворіли й пропустили заняття, тож Дмитрику потрібно було почекати кілька хвилин, поки вони закінчать.
Сповнений злості, він написав смс-повідомлення Славкові: «Ти навмисне захворів, коли ми мали чергувати? Наступного разу будеш сам все робити!»
Славко, мабуть, образився на таке повідомлення, бо нічого не відповів, а коли прийшов до школи то не став навіть розмовляти з Дмитриком.
- Вибач мені за те повідомлення, — підійшовши до Славка після уроків, сказав Дмитро. - Просто чергування видалося складним. Я не хотів тебе образити.
- Забудьмо про це, — весело відповів Славко і двоє друзів разом, як завжди, пішли додому.