2.Таємниця Загубленого Хутра

Минув тиждень після того, як Дід Мороз повернув свою бороду, і в Лісовому Краю знову запанував спокій. Але недовго.

Одного вечора, коли Дід Мороз перевіряв подарунки в майстерні, його ельфенята заметушилися:

— Діду! Діду! Щось сталося! — вигукнув ельф Пік.
— У твоєї шуби… пропало хутро!

Дід Мороз скрикнув:
— Знову?! Та не може цього бути!

Він швидко підійшов до шуби — і дійсно, замість пухнастого теплого хутра висіли лише голі сині нитки. А між ними — жовта стрічка з написом:
“Зустрінемось на Вітровій Горі!”

Сніговик Сніжко покотився догори ногами від хвилювання.

Діду, ну хто тепер це зробив?!
— Підемо і дізнаємося, — твердо сказав Мороз.

Подорож на Вітрову Гору

Вони вирушили в путь. Вітер на горі був такий сильний, що Сніжко котився назад щоразу, як намагався йти вперед.

На вершині вони побачили засніжений трон. А на ньому — маленьку, пухнасту, але дуже горду постать. То була… Морозна Куниця, відома у лісі бешкетниця.

— Ага! Прийшли! — сказала вона, загорнувшись у хутро Діда Мороза так, ніби то був королівський плащ. — Я теж хочу бути зимовою володаркою!

Дід зітхнув:
— Кунице, але ж це моє хутро…
— А мені холодно! — образилась Куниця. — У всіх є хутра! У ведмедів, у вовків, навіть у тебе! А я маленька — мені найбільше потрібно!

Сніжко округлив свої вугільні очі:
— Але ти ж могла попросити!

Куниця притихла, сіла на хвіст і тихенько сказала:
— Я боялася, що мені відмовлять…

Чарівне Рішення

Дід Мороз усміхнувся тепло — настільки тепло, що над його бородою злетіли маленькі сніжинки.
— У моєї шуби чарівного тепла вистачить на всіх. Але хутро мені потрібно — без нього я не зможу зігріти всю землю в новорічну ніч.

Куниця задумалась. А тоді повернула шубу й винувато сказала:
— Пробач, Діду…

— Не сумуй, — відповів він.
Він торкнувся своєю рукавицею її лапки — і раптом хутро на її спині спалахнуло м’яким блакитним світлом.
— Ось, тепер у тебе буде чарівний зимовий комірець. Теплий і красивий. Але красти більше не можна!

Куниця радісно застрибала:
— Обіцяю! Обіцяю-обіцяю!

Сюрприз для всіх

Коли вони повернулися до майстерні, Дід Мороз посміхнувся:
— Хутро повернули, але тепер у нас проблема з іншого боку…

— Яка? — здивувався Сніжко.
— Хтось з’їв усі медяники, що були для дітей!

Сніжко здригнувся від підозри:

— Лис?..
— Ведмідь?..
— А може, це новий злодій?..

А на столі вже лежала нова записка:
“Якщо хочете знайти печиво — приходьте в Таємний Сад.”