1.Казка про Вкрадену Бороду Діда Мороза

Жив собі в засніженому Лісовому Краю Дід Мороз. У нього була пишна, білосніжна борода — така розкішна, що сніг, падаючи поруч, соромився своєї звичайності.

Одного ранку Дід Мороз прокинувся, потягнувся, підійшов до дзеркала та… завмер.
— Ой лишенько! — вигукнув він. — Де моя борода?!

Борода щезла без сліду. Лише на столі лежала маленька записка:
“Хочеш повернути бороду — знайди мене! Ха-ха-ха!”

Поруч стояв його вірний помічник — сніговик Сніжко.
— Діду, не хвилюйтесь, знайдемо! — сказав він і почав нюхати повітря, як песик-детектив (хоч він і не мав носа — просто звичка).

Перша підказка — засніжена галявина

На галявині вони знайшли кілька довгих білих волосинок.
— Це точно твоя борода! — сказав Сніжко.
— Ну дякую, я ще не забув, як моя борода виглядає… — пробурмотів Дід Мороз.

Сліди вели до хатинки Лісової Відьми.

Друга підказка — хатинка Відьми

Але Відьма не сміялася, не шаманила й не чаклувала. Вона сиділа на стільці й в'язала теплі шкарпетки.
— Я? Бороду красти? Та мені твоє волосся не пасує, я чорне люблю! — образилась вона.
І дала підказку:
— Летів тут один бешкетник… хвостатий, рудий. Мабуть, це Лис!

Переслідування Лиса

Знайшовши Лиса, вони побачили, що він влаштував собі… ковдру з бороди!
— Ти що наробив?! — вигукнув Дід Мороз.
— Я думав, ти вже віджив своє! — виправдовувався Лис. — А мені холодно, шуби немає…

Сніжко сердито затупотів:
— Та це ж не ковдра, це чарівна борода! Без неї Новий Рік не почнеться!

Лис знітився, повернув бороду й вибачився.

Щасливий фінал

Дід Мороз повернув бороду на місце — вона одразу засяяла й загорілася зимовою магією.
— Ну гаразд, Лисе, — сказав він, — за щирість пробачаю. Але на Новий Рік приходь чесно, я тобі дам теплу шапку.

І з того часу Лис більше нічого не крав — бо зрозумів, що доброта й подарунки приємніші за хитрощі.

А Новий Рік, звісно ж, відбувся — веселий, чарівний і бородатий!