Пригоди дачного синдикату
Чистосердне миття
Михайлович задоволено зафіксував цей факт — значить, дівчата все-таки випередили злодія. Полковник хитнув головою:
— Гаразд, копачу, вірю. Сідай і викладай усе. Звідки про скарб дізнався? Ти ж дрібна сошка, сам би до такого в житті не додумався. Хто тебе підписав на цю справу?
Валерка сковтнув, витер липкий піт із чола і, крадькома озирнувшись на паркан, зашепотів:
— Та я чого... Я ж нічого, Михайловичу! Це все Гнус, Мишка-Гнус! Ми з ним в одній камері чалилися. Місяць тому він звільнився і сам мене знайшов. У нього від когось стара наводка була про наше село. Він сам цю дачну ділянку вирахував, приїхав, дізнався все і зрозумів, що там на глибині скринька старовинна зарита. А що в тій скрині лежить — він мені не казав! Сказав просто: «Там річ дорога, цінна». Ну я й подумав, що там золото або гроші старі. Сам Гнус світитися у нас побоявся — пика у нього примітна, та й возитися в багнюці не захотів.
Валерка схлипнув і продовжив:
— Ось він мене й найняв. Обіцяв частку хорошу дати. Видав мені місце, лопату ось цю нову купив. Сказав: «Копай під смородиною». Я мав цю скриньку викопати, відвезти на вокзал у місто і зачинити в камері схову. А Гнус мені за це код від іншої комірки обіцяв скинути, де мої гроші лежали. Михайловичу, не губи! Мене Гнус уб’є, якщо дізнається, що я скриню впустив!
#207 в Детектив/Трилер
#82 в Детектив
#168 в Різне
#146 в Гумор
Відредаговано: 05.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
