Ранкова кава, слід шкарпеток та аромат троянд

Дівчата знову розсміялися. Наталя, ледь перевівши подих від сміху, промовила:
— Ну все, Іришко, досить! Ми ж тут тобі кави принесли. Давай, неси чашечки, наллємо тобі, щоб ти нарешті зовсім прокинулася!
Тут Іришка перестала сміятися, подивилася на своїх подруг, і в неї з очей покотилися сльози. Дівчата злякалися, підбігли до неї і навперебій почали заспокоювати:
— Іришко, що сталося?
Іришка, схлипуючи, крізь плач відповіла:
— Ой, дівчата, ви такі добрі, хороші. Ви так любите мене. А я, а я, Боже мій, я вчора так обвинувачувала Едуарда Борисовича! Я така сволота, він ледь не помер через мене. Як так можна? Ось ви йому вірили, а я вважала, що він справжній злодій.
Дівчата почали її заспокоювати:
— Ну перестань, Іришко, ми всі помилилися. Ну ти-то тут до чого? Ти, навпаки, найкраща, найуважніша! Ти знайшла ту саму шкарпетку. Ми її навіть не помітили, коли йшли до туалету.
Але Іришка все ніяк не заспокоювалася:
— Боже мій, Едуард Борисович все одно через мене ледь не помер!
Тут Наталя сказала:
— Іришко, Ляля вчора з ним провела сеанс гіпнозу.
— Який гіпноз? — Іришка аж закашлялася і перестала плакати.
— Ну як який? Вона йому навіяла, що він пішов у будинок за шкарпетками для Михалича. Що Михалич його попросив, бо в нього змерзли ноги. Він нічого не пам’ятає. Так що не переживай. Ми зараз поп’ємо кави, ти заспокоїшся, і ми підемо провідати Едуарда Борисовича, і сама все побачиш.
Іришка витерла сльози і промовила:
— Ну так, добре. Наливайте вже свою каву.
Дівчата ще якийсь час побули в Іришки. Вони з задоволенням випили кави, і коли Іришка нарешті повністю заспокоїлася, подруги вирішили, що час збиратися в дорогу. Вони впевнено рушили до будинку дирижера.
Коли дівчата підійшли до хвіртки Едуарда Борисовича, Іришка від страху сховалася за спини своїх подруг. Наталя штовхнула хвіртку — та виявилася незачиненою. Вони тихенько увійшли у двір.
В альтанці сидів Едуард Борисович, закутаний у теплий плед. Поруч із ним клопотала Ганочка: вона намагалася підлити йому ще чаю та вмовляла хоч щось з’їсти. Стіл був гарно сервірований: на тарілці лежали нарізані шматочки бринзи, у маслянці жовтіло свіже масло, а поруч на дошці красувалася апетитна, ще тепла випічка.
Дівчата тихо підійшли до альтанки, але Ганочка помітила їх першою і добродушно всміхнулася:
— Ой, вітаю вас! Ви до нас у гості? Заходьте, заходьте, я зараз принесу чашки, поснідаєте разом з Едуардом Борисовичем. А то він зовсім вередує, нічого не хоче їсти.
Тут у розмову вступила Ляля:
— Добрий день, Едуарде Борисовичу! Ми з великим задоволенням розділимо з вами цей чудовий сніданок. Сподіваємося, ви підтримаєте нас і складете компанію за цим ранковим столом. Вам же обов'язково потрібно підкріпитися після вчорашнього випадку.
Едуард Борисович, почувши Лялю, ніби скинув із себе вчорашню втому. Він випростався, поправив плед, і в його очах знову з’явився той знайомий артистичний блиск. Він усміхнувся, дивлячись на подруг:
— О, дорогі мої, доброго ранку! — промовив він своїм оксамитовим голосом, у якому вже не було і сліду слабкості. — Це справжній подарунок долі. Прошу, заходьте, заходьте, приєднуйтесь! Я буду безмежно щасливий розділити цей сніданок саме з вами. Ви — справжній цвіт нашого товариства, ви надихаєте мене самим своїм виглядом. Прошу, розділіть зі мною ці скромні наїдки, адже сніданок у компанії таких чарівних дам — це справжня симфонія для душі!
Ганочка, зрадівши, що він нарешті погодився поїсти, метнулася до будинку за додатковими столовими приборами, а Едуард Борисович жестом запросив дівчат сідати до столу.
Наталя з Лялею відразу розсілися, а Іришка, ніяковіючи, залишилася стояти поодаль. Едуард Борисович, помітивши її вагання, м’яко усміхнувся:
— Ірочко, люба моя, а що ви там стоїте? Прошу, присаджуйтеся, будь ласка. Займіть своє почесне місце поруч із подругами. Ви прекрасні в цей ранок. А потім ми з вами, Ірочко, підемо до моєї клумби з розами, і я, як обіцяв, розповім вам, які сорти в мене там зростають. Так що сідайте, сідайте, благаю, зробіть мені честь!
Іришка натягнуто усміхнулася, подякувала і тихенько сіла поруч із подругами за стіл.