Вечірній банкет і нові докази

Валерка хитро примружився:
— Ой, дівчата, так що, може, на вас одружитися? — пожартував він.
— Та ні, Валерко, ми тобі краще знайдемо гідну наречену! — відпарирувала Ляля.
Валерка не розгубився, розпливаючись у посмішці:
— Так, може, дівчата, і вам щось треба покосити? Я завжди з охотою зроблю. З такими красивими дівчатами робота здається не роботою, а справжнім задоволенням!
Посміявшись із такого компліменту, вони попрощалися з Валеркою і увійшли у свою хвіртку. Дівчата пройшли на веранду, сіли й, нарешті розслабившись, закурили по сигаретці. Наталя захоплено подивилася на подругу і сказала:
— Ну ти, Лялю, і зірка! Провернути це так, щоб Едуард і не згадав, що ми його в чомусь підозрюємо, — це було просто віртуозно. Ти справжня психологиня!
Ляля хитро примружилася і відповіла:
— Ну так, недаремно ж я вчилася на медика. Але, знаєш, наші посиділки якось пішли не зовсім так, як гадалося… Щось пішло не за планом. Хоча… ну, то добре. Годі вже, ходімо спати, я страшенно втомилася.
— Ідемо, ідемо, Лялечко, — жартуючи, підхопила Наталя. — Ти в нас сьогодні героїня! Ідемо, я тобі постелю постельку, вкладу тебе спати. Заходь, заходь…
Ляля, посміхаючись, лягла в ліжко. Наталя акуратненько прикрила її ковдрою, ніжно промовила:
— Спи, наша зірочко. До завтра тобі. — І послала їй повітряний поцілунок.
Дівчата розсміялися. Наталя, посміхаючись, нарешті лягла у своє ліжко. Вони вже давно звикли спати в одному будиночку: за стільки років дружби подруги були наче одне ціле і просто не хотіли розлучатися навіть на ніч, цінуючи кожну хвилину, проведену разом.
Вони ще трохи перемовилися жартами, згадуючи події дня, і в кімнаті запанувала тиша. Невдовзі Наталя почула рівне, мирне дихання Лялі, яка вже міцно спала. Наталя заплющила очі, відчуваючи такий приємний спокій поруч із подругою, і теж миттєво поринула в сон.
Вони спали так міцно, що нічого навколо не чули, занурившись у тишу дачної ночі.