Ранкова кава та шпигунські пристрасті.

Наталя згідно кивнула, але Михайлович реплік дівчат вже не чув. Він раптом перестав розглядати скрипку і випростався. Дачна розслабленість злетіла з нього, як лушпиння, поступившись місцем звичкам досвідченого сищика. Він навис над столом, упершись міцними кулаками в клейонку.
Михайлович замислено насупився, дивлячись на скриньку:
— Не дає мені ця річ спокою. Хто міг закопати її тут? Коли це сталося? Місце ніби звичайне, дачне, а історія виходить дивна.
Іришка, яка до цього моменту буквально зазирала Михайловичу в рот, раптом стрепенулася:
— Ой, я згадала! Бабуся мені розповідала, що на місці наших дач колись була панська садиба. Пан той, мабуть, був не промах — відчував, напевно, що скоро прийдуть лихі часи. От і вирішив прикопати в саду скриньку.
Наталя одразу парирувала:
— О, та ти, Іришко, у нас просто ходячий архів!
— Логічно, — вже серйозніше продовжила Наталя. — Можливо, тут раніше і була садиба, і вона припала якраз на ділянку нашої сусідки. Але мене інше хвилює: скринька лежала в землі сто років і нікому не заважала. Чому її полізли викопувати саме вчора вночі, прямо під нашим носом?
Ляля не поспішаючи поправила чашку з кавою і відповіла:
— А тому, дорога моя Наташо, що хтось дуже розумний знайшов архівні документи чи точні координати, де лежить ця скринька, і послав місцевого кадра викопати її, щоб самому не марати рук.
Михайлович схвально кивнув:
— А в цьому є доля правди. Вірна думка. Треба буде все перевірити.
Ірина насупилася:
— І хто ж цей кадр?
Ляля, не поспішаючи, обвела їх тріумфальним поглядом і неголосно промовила:
— Так це точно хтось свій, місцевий. Інакше б не втік так жваво, та ще й лопату з собою прихопив. А діяв він під нашим носом, тому що був дурним. Явно якийсь місцевий дурник. Йому сказали викопати, він і поліз. А те, що ми там на веранді сиділи зовсім поруч, його, мабуть, не тривожило. І адже майже вийшло, якби не Наташка своїм ліхтарем — сполохала. От він і дав дьору.
— Ну, може, і не дурник, — сказала Наталя. — Може, він просто вирішив, що раз ми там на веранді сиділи, реготали й музика грала, то ніхто його не почує і не побачить. Так що тут палиця з двома кінцями.