Розділ14

РОЗДІЛ 14
Дівчата підійшли до Олени. Вона тримала в руках потертий блокнот.
— Це щоденник мого діда, — тихо вимовила Олена. — Але щоденник був у шафі серед книжок, а я знайшла його на столі. Можливо, наш грабіжник саме його й шукав — хотів знайти записи мого діда. А от цей листочок я знайшла під стільцем, і це явно не моє, — додала вона, вказуючи пальцем на папірець.
Наталя запитально перевела погляд на подругу і, отримавши мовчазний кивок, обережно взяла аркуш до рук. Вона вголос почала читати написане:
— Григорій Савченко... Ювелір Давид Панкевич. Замовлення. Каблучка з секретом. І дата — 02.03.17.
— А хто такий Григорій Савченко? — запитала Ляля.
— Це ім’я та прізвище мого діда, — відповіла Олена.
— А-а, зрозуміло, — кивнула Ірішка.
Якийсь час подруги мовчки стояли, осмислюючи прочитане. Потім Ляля тихо промовила:
— Здається мені, що це загубив наш незваний гість.
— Ого, стає все цікавіше й цікавіше! Виходить, у нього є якась своя інформація, якої ми не знаємо... — додала Ірішка.
Наталя задумливо подивилася на папірець, а потім перевела погляд на потертий щоденник у руках Олени:
— Тобто, у нього є інформація про ювеліра, який зробив цю каблучку. І він прийшов сюди, щоб знайти ще якусь підказку.
— Олено, давай подивимося останні записи твого діда, — запропонувала вона.
Олена мовчки розкрила блокнот на останніх сторінках, і Наталя пильно вчиталася в пожовклі рядки, а потім вголос зачитала:
— «Навіть якщо завтра мене вже не стане, святинь їм не бачити...»
Задумливо насупившись, вона додала:
— А ось і інформація... Ми-то знаємо, що дід сховав ікони, але, можливо, наш гість не має уявлення про це?