Розділ11

Розділ 11
Наталя, Ляля, Іришка та Олена переступили поріг обласного державного архіву. За високим дубовим столом сидів стриманий архіваріус у рогових окулярах.
— Добрий день! — привіталися дівчата.
— Добрий день, — відповів він.
— Нам дуже потрібні документи, списки парафій, які існували в нашій області, особливо ті, що стосуються церков періоду до 1917 року, — пояснила Наталя.
Архіваріус мовчки кивнув, підвівся і вийшов. За кілька хвилин він повернувся і зайняв своє місце за столом. Якийсь час усі сиділи мовчки в тиші просторої кімнати.
Згодом прийшов помічник і приніс оберемок важких папок та обтягнутих шкірою фоліантів, акуратно склавши їх на довгий стіл. Тоді архіваріус дістав пачку білих полотняних рукавичок, роздав їх жінкам і застиг поруч.
— Я чекаю, — промовив він, а потім додав майже вчительським тоном: — Ви ж самі розумієте, це унікальні старовинні книги. Працювати виключно в рукавичках.
Дівчата поспішно натягнули рукавички. Переконавшись, що інструкція виконана бездоганно, він задоволено кивнув і відійшов до свого місця.
Щойно він відвернувся, Іришка полегшено видихнула:
— Ой, нічого собі… У мене аж мурашки по спині. Я тут раптом згадала, як на мене дивився директор школи, коли я влаштувала маленьку пожежу.
Подруги здивовано й лукаво перевели на неї погляди.
— Ого, Ірішко, та в тебе, виявляється, купа прихованих талантів! — усміхнулася Ляля.
Подруги тихо захихикали й нарешті занурилися в роботу. Олена обережно розгорнула першу важку книгу.
Вони почали уважно перегортати сторінки, вдивляючись у вицвілі рядки церковних списків. За якийсь час кілька назв із потрібними літерами вдалося знайти: церква Святого Михаїла та церква Святого Марка. Але щоб точно збагнути, де саме розташовувалися ці храми, потрібні були карти.
Наталя знову підійшла до архіваріуса й попросила надати картографічні матеріали. Чоловік допоміг підібрати старі дореволюційні та пізніші топографічні плани. Дівчата одразу взялися звіряти точки.
Однак результати їх розчарували: порівнюючи старі та новіші карти, вони побачили, що місце, де колись стояла церква Святого Марка, виявилося вщент забудованим новими житловими масивами. А там, де колись на старезних планах стояла церква Святого Михаїла, тепер красувався величезний торговий центр. Жодних слідів колишніх храмів там уже давно не залишилося.
Наталя задумливо подивилася на Олену:
— Олено, може, ти ще щось пригадаєш, що тобі розповідала бабуся?
Олена замислено примружилася:
— Я пригадую, ми колись із бабусею їздили за місто, і там була старовинна церква, а біля неї річка.
— Чудово! — підхопила Іришка. — Значить, шукаємо на картах церкву, позначену літерами «СМ», яка розташована десь за містом.