Розділ 6

Розділ 6
Звук мотора поступово віддалявся, доки зовсім не розчинився в нічній тиші.
Дівчата переглянулися.
Наталя першою порушила мовчання:
— Олено, а можливо, ви знаєте, хто це був?
Олена розгублено знизала плечима.
— Чесно кажучи, я гадки не маю.
— А може, це хтось із ваших знайомих? — припустила Наталя. — Може, колишній коханий?
— Ні, — задумливо похитала головою Олена.
— А може, якийсь родич? — не вгамовувалася Наталя. — Може, у вас є якісь сімейні історії, про які ми не знаємо?
Олена на мить замислилася.
— Ні, — невпевнено відповіла вона. — Принаймні я не можу пригадати нічого подібного.
— А якщо це той злодій, який вихопив у вас сумочку біля ресторану? Може, це саме він?
Олена задумливо подивилася на Наталю.
— Не знаю. Все можливо. Але тоді чого йому було потрібно від мене вдруге?
— Ось і я про те, — задумливо сказала Наталя. — Якби він хотів просто пограбувати вас, то навіщо було стежити за нами аж до будинку?
Олена знову знизала плечима.
— Я справді не знаю, чого від мене хоче ця людина.
На мить усі замовкли.
— Мені ще служба безпеки колись радила встановити камери спостереження, — після короткої паузи додала Олена. — Але я тоді відмахнулася. А тепер, мабуть, доведеться встановити.
— Ой, ну ходімо вже спати, — сказала Ляля. — Неможливо, очі вже злипаються. Думаю, вдруге цієї ночі він не повернеться. Завтра прокинемося й усе обговоримо: хто це був і що нам із цим робити.
Дівчата попрямували до будинку.
Олена взялася за дверну ручку, але в ту саму мить ізсередини пролунав гучний крик:
— Стояти! Не рухатися! Стріляю! Ти хто такий? Я вже викликала поліцію!
Дівчата завмерли.
— Наталю! Лялю! — знову почувся голос Ірішки. — Спускайтеся!
За дверима щось глухо стукало й гупало, потім пролунало кілька різких клацань, наче хтось заряджав зброю.
— Фіґаро, до мене! — раптом гукнула Ірішка.
За дверима почулося гучне гавкання.
Фіґаро, почувши гавкіт із будинку, здивовано підняв голову, покрутив нею з боку в бік, а потім почав принюхуватися біля дверей, ніби намагався збагнути, звідки взявся ще один собака.
Дівчата перезирнулися.
— Олено, а у вас у будинку є зброя? — тихо запитала Наталя.
Олена здивовано знизала плечима:
— Ні.
— А ще один собака є? — так само пошепки запитала Ляля.
— Ні, — ще більше здивувалася Олена.
Олена обережно постукала у двері.
— Іришко, це ми — Олена, Наталя та Ляля, — повільно промовила вона.
За дверима запала тиша.
За кілька секунд двері повільно прочинилися.
На порозі стояла Ірішка з палаючими очима, все ще перебуваючи в образі відважної захисниці будинку.
— А ви що тут робите? — здивовано випалила вона. — Я думала, ви спите!
— А ти що тут робиш? — зі сміхом перепитала Ляля.
— А я вас тут, між іншим, захищала! — гордо заявила Ірішка. — Я прокинулася, побачила за вікном якийсь рух, якісь вогники. Таке враження, що хтось біжить за кимось. А потім бачу — вогник повертається назад до будинку. Я вирішила, що це злодії нас оточують. Тихенько спустилася вниз, а тут чую — хтось відчиняє двері. Я й подумала, що це вже чужі пробираються. Ну і почала імпровізувати.
— А хто ж там ще гавкав? — здивовано запитала Наталя.
Ірішка хитро посміхнулася:
— Так це я й гавкала! Щоб страшніше було.
— От артистка! — розсміялася Наталя.
— А що? — цілком серйозно відповіла Ірішка. — Треба ж було діяти на випередження.
Ірішка зітхнула й уже чесно додала:
— Смішно, звичайно, вийшло, але мені було страшно. Ну, може, трошечки.
— Ну ти й зірка! — додала Ляля.
— А хто ж там усе-таки був? — одразу зацікавилася Ірішка. — Я ж бачила ті вогники. Що там відбувалося?
— Схоже, хтось хотів пробратися до будинку, — пояснила Наталя. — Але ми його помітили, а Фіґаро кинувся навздогін і, схоже, добряче його налякав. Той швидко втік.
— Ой, то я не дарма тут такий спектакль влаштувала! — задоволено вигукнула Ірішка.
— Ні, Ірішко, ви справжня молодець, — усміхнулася Олена. — Дякую вам за те, що захищали мене і мій будинок.

Ірішка гордо випросталася, ніби щойно отримала офіційну подяку за особливі заслуги.
Ляля прикрила долонею рот, стримуючи позіхання, і сонно промовила:
— Ну що, дівчата, спектакль закінчено, ходімо вже спати. Думаю, завтра зранку будемо краще міркувати й обов’язково розберемося, хто це міг бути.
Дівчата побажали одна одній на добраніч і розійшлися по своїх кімнатах.