РОЗДІЛ 4

Розділ 4
Коли Ірішка пішла, Наталя з Лялею перезирнулися і захихикали.
— Ну, Іришка як Іришка, — сказала Наталя. — Сподіваюся, інші кімнати закриті? Інакше вона зараз піде, зайде в кожну кімнату, полежить там на кожному ліжку, як у казці, уявить себе принцесою і лише після цього піде спати.
Ляля лише усміхнулася:
— Ну ладно, ходімо вже відпочивати.
Подруги вляглися. Ляля, як зазвичай, щойно притулила голову до подушки, миттєво заснула, а от Наталя довго не могла заснути. Зрештою вона встала і підійшла до величезного панорамного вікна. Їй подобалося дивитися на нічне небо: стояла напрочуд світла ніч, і повний місяць яскравим сяйвом заливав увесь двір.
І раптом у глибині цього двору вона помітила якесь дивне мигання. Придивилася — світло повторилося знову.
Наталя швидко підбігла до Лялі:
— Лялечко, прокидайся!
— Ой, Господи... Я так хочу спати, Наташо... — пробурмотіла Ляля.
— Лялю, там за вікном хтось є, щось блимає, наче від телефона чи ліхтарика.
Ляля одразу стрепенулася. Вони вдвох обережно підійшли до вікна, сховавшись по кутках, і почали вдивлятися в темряву.
— Слухай, а хто це може бути? — прошепотіла Ляля.
Наталя, уважно вдивляючись у темряву двору, припустила:
— А може, то Олена? Хоча начебто світло в будинку вже давно згасло, напевно, вона теж спить.
— А може, то й грабіжник? — засумнівалася Ляля. — Та як він сюди потрапив? Нічого не розумію.
— Ой, Лялечко, ти що, ще спиш?
Ляля винувато зітхнула:
— Та да, я ще сонна, мізки погано варять.
— Ну то прокидайся. Нам треба подумати, — сказала Наталя. — Якщо припустити, що у нього була мета простежити за нами, то, може, він після твого удару сумочкою побіг до своєї машини, а потім поїхав за нами слідом? А ми так розслабилися, що його не помітили.
— Ну так, — сказала Ляля. — Все можливо.
— Треба щось придумати. Що робитимемо? — тривожно запитала Наталя, дивлячись на Лялю.
— Давай непомітно спустимося і вийдемо на подвір'я, — запропонувала Ляля.
— І що? Він нас одразу помітить.
— Ну, я не знаю... Може, піти розбудити Олену? Адже він хоче саме її тут побачити.
— Так, це непогана ідея, — погодилася Наталя.