У дівчат залишалося ще кілька днів відпочинку. Повертаючись щодня з теплого моря до свого готельного номера, вони щоразу знаходили там якісь приємні речі. Спочатку подруги навіть не підозрювали, звідки вони беруться: то на столі з'являвся кошик зі стиглими, соковитими фруктами, то вишукані флакончики з чарівними східними парфумами, то ще якісь дрібниці. Дівчата лише думали, що це такий щедрий комплімент від готельної адміністрації.
Але все стало на свої місця в останній день. Зайшовши до кімнати, Ірішка побачила на ліжку дещо особливе. Посеред ковдри лежав невеликий папірець із коротким написом: «Дякую, Лерішко, і вибач». А поруч виблискувала золота каблучка надзвичайної краси з дивовижним каменем, який переливався під промінням сонця.
Ірішка з усмішкою взяла її й одягла на палець. Та сіла ідеально, ніби створювалася спеціально для неї.
Тільки тоді дівчата зрозуміли, що всі ці дні подарунки залишав зовсім не готель. Це був тихий і дуже ненав'язливий спосіб Хасана щодня вибачатися за свій вчинок.
Невдовзі відпустка добігла кінця, і подруги вирушили додому. Цю неймовірну історію, повну дивовижних збігів, сміху, страху, пригод і несподіваного фіналу, дівчата ще дуже і дуже довго згадували та з усмішкою розповідали своїм рідним і близьким.