Трон для фараона

Приїхавши на базар, Хасан насамперед здав улов перекупникам. Забрав належні гроші й пішов до своїх знайомих крамарів, які ліниво попивали чай у затінку навісу.
— Салам алейкум, я-джама‌а *(поважна громадо / шановні)*, — звернувся до них Хасан. — Ви ж тут давно торгуєте, з туристами спілкуєтеся, мову їхню знаєте... Хотів спитати у вас: а що їхньою мовою означає «унютас»?
Крамарі спантеличено перезирнулися.
— Уню... що? — перепитав один, насупивши лоба. — Дивовижне слово якесь. Що за слово ти кажеш незрозуміле, де ти його взагалі почув?
— Ну... «унатас»? — спробував по-іншому Хасан і пояснив: — Та туристи нещодавно приїздили, заходили до мене й усе чіплялися: «Є в тебе унотас? Є в тебе унотас?» А я й уявлення не маю, про що вони взагалі мене запитують! От і вирішив у вас дізнатися.
Бачачи, що чоловіки все одно тільки руками розводять, Хасан задумливо зітхнув. Як їм пояснити? І тут у нього в пам'яті яскравою картинкою виринуло, як Іришка напередодні, зневірившись підібрати слова, влаштовувала перед ним цілу виставу.
Недовго думаючи, Хасан вирішив точнісінько скопіювати все, що показувала жінка. З максимально серйозним та діловим виглядом він розставив долоні, викреслив у повітрі овал, а потім злегка присів, запитально впившись поглядом у друзів.
Один із крамарів придивився й невпевнено мовив:
— «Унітаз», напевно...
Усі перезирнулися й почали дружно реготати.
— Унітаз, точно! — крізь сміх додав інший. — Це ж вони так бі-сифон називають! Звичайний білий горщик!
— А-а! Унітаз — це бі-сифон? — зрадів Хасан. — Ну тепер буду знати. Треба буде й собі такий придбати, щоб туристів здивувати! Але скажіть мені, маа‌ллем *(майстри)*, як його у себе в будиночку правильно поставити? У мене ж там хамам-баладі *(традиційний підлоговий туалет)*...
— Хасане, ти чого? — почали піддражнювати крамарі. — Запишався зовсім? Один живеш, а замість хамам-баладі трон собі захотів, як фараон?
— Та ну вас! — відмахнувся Хасан. — Я і для себе, і насамперед для туристів. Та й мені самому так зручніше буде, а то коліна вже поболюють... Але скажіть, цей бі-сифон... його просто приклеїти можна?
Крамарі знову зайшлися сміхом.
— Приклеїти?! Ти з глузду з'їхав? Твій унітаз разом із тобою завалиться в перший же день! Яке приклеїти, Хасане? Тобі цемент і пісок потрібні!
— Цемент? — спантеличився Хасан. — А як цей унітаз із хамам-баладі з'єднати, щоб повз не текло?
— Простіше простого, — приєднався інший. — Купуєш гнучку трубу — гофру. Один кінець надіваєш на трубу бі-сифона, другий опускаєш просто у свій хамам-баладі. А навколо основи замішуєш цемент із піском і заливаєш жирним шаром. Щоб міцно трималося, і ти, сідаючи, унітаз під собою не вивернув!
— Слухай, Хасане, — запропонував перший. — У нас є знайомі майстри, вони можуть приїхати й за пів години все зроблять у найкращому вигляді.
— Ні-ні! — квапливо заперечив Хасан. — Я сам усе зроблю! Ви мені просто розкажіть, що купити і як правильно робити.
— Ну, коли сам, тоді слухай і запам'ятовуй, — усміхнувся крамар. — Я своєму братові ставив, тож зараз розкладу тобі все по кроках.
Хасан уважно вислухав і кивнув, а потім згадав ще дещо:
— А «душ» їхньою мовою — це що таке? Ви не знаєте?
— Так «дош»! — відповіли крамарі.
— Як це — «дош»? — примружився Хасан.
— Та звичайно! — засміялися крамарі. — Лійка з водою! Вона у них «душ», а у нас — «дош»!
— А, зрозумів, — усміхнувся Хасан. — Оце вже ці іноземні мови... Голову зламати можна! Слухайте, а ви мені не підкажете, де тут поблизу хороша крамниця із сантехнікою? Щоб і бі-сифон купити, і душ на дах із краном?
— Та в Мустафи за рогом! — махнув рукою крамар. — У нього там усе є — від цвяха до наймодніших кранів. Скажеш, що від нас, він тобі ще й знижку зробить.
— Дякую, я-ра‌їс *(шефе)*! — кивнув Хасан і з діловим виглядом попрямував у вказаний провулок.
У крамниці Мустафа швидко підібрав усе за списком: і сам бі-сифон, і гофру, і новеньку лійку з краном. Там само Хасан докупив спеціальну пластикову діжку під воду — господар крамниці заодно наочно пояснив йому, як правильно прилаштувати кран знизу, щоб нічого не протікало.

Потім Хасан заскочив у будівельний магазин за мішком цементу.
«А піску, слава Аллаху, у мене вдома вдосталь!» — з усмішкою подумав він, згадавши довколишні пустельні пейзажі.
Завантаживши всі покупки у свій старенький джип, Хасан із відчуттям виконаного обов'язку поїхав додому.