Водяний слід

— Давай виберемося з готелю, Лялю, бо ми тут просто з глузду з’їдемо, — сказала Наталя, рішуче підводячись із місця. — Поїдемо в Старе місто, походимо тими самими місцями, де гуляли з Іришкою... Може, в голові хоч щось проясниться?
Ляля повністю її підтримала:
— Так, ти діло кажеш. Поїхали, а то в мене вже мозок закипає. Треба розвіятися.
Вони взяли таксі й поїхали в Старе місто.
Вуличками ходили похмуро, практично без слів — ніщо довкола не викликало радості. Час від часу подруги лише сумно зазирали до тих крамниць, куди ще нещодавно заходили разом із Іришкою. На душі було огидно.
У якийсь момент Наталя пригальмувала біля крамниці й сказала:
— Лялю, давай зазирнемо в магазин, купимо по пляшечці води, а то в мене в роті пересохло.
— Давай, — підтримала її Ляля.
Вони зайшли до крамниці, купили дві пляшки прохолодної води й вийшли на вулицю.
Ляля тільки піднесла пляшку до губ і приготувалася зробити ковток, як Наталя різко схопила її за руку:
— Лялю, я, здається, придумала!
Ляля зупинилася, подивилася на подругу й випалила:
— Кажи.
— Згадай, коли ми були в бедуїнському таборі! — збуджено заговорила Наталя. — Там стояли величезні бочки з водою практично біля кожного будиночка! Я так подумала: їм же хтось розвозить цю воду! Напевно, є фірми, які цим займаються. Нам треба терміново дізнатися їхні адреси й телефони!
— Наталю, ти геній! — у Лялі аж очі заблищали. — Це ж реальна зачіпка!
Подруги, зрадівши, одразу забігли до найближчого кафе, сіли за столик і дістали телефони, щоб пошукати інформацію в інтернеті. Однак швидко вперлися в мовний бар'єр: арабська мова на сайтах ввела їх у ступор, а автоперекладач видавав цілковиту абракадабру.
— Послухай, у тебе ж залишився номер нашого гіда, Саміра? — сказала Наталя. — Давай наберемо його й попросимо допомогти. Нехай знайде ці фірми.
Ляля швидко знайшла контакти й набрала номер:
— Доброго дня, Саміре! Це Ляля й Наталя вас турбують. Ну, ми сьогодні з вами ходили до поліцейського відділку щодо зникнення нашої подруги.
— Так-так, я вас упізнав, — відгукнувся гід. — Щось сталося? Вона знайшлася?
— Ні, на жаль, — важко мовила Ляля. — Але в нас до вас величезне прохання! Ви можете допомогти нам знайти фірми, які розвозять воду бедуїнам у бочках?
Самір на пару секунд замовк.
— Хм... А в цьому є сенс, — замислено пробурмотів він. — Добре, я спробую дізнатися телефони цих постачальників. Але ви самі нічого не робіть, поліція працює!
— Так-так, звісно! Ми дуже чекаємо на ваш дзвінок! — пообіцяла Ляля.
Приблизно через пів години Самір надіслав повідомлення з кількома номерами.
— Ну що, телефонуємо? — запитала Ляля. — А раптом вони й по-нашому розуміють? Може, у цих фірмах не тільки бедуїни працюють, а й ті, хто знає нашу мову.
— От і перевіримо. Давай, набирай! — погодилася Наталя.
Ляля натиснула на виклик і приклала телефон до вуха. Гудок, другий... Відповів чоловічий голос, скоромовкою промовивши щось арабською.
— Доброго дня! — поквапливо випалила Ляля. — Ви воду розвозите? Воду бедуїнам у бочках! Розумієте мене?
У телефоні ненадовго замовкли, а потім почулася швидка арабська мова — хтось у когось щось перепитував. І раптом зв'язок просто обірвався.
— Ну от, вони відключилися, — розчаровано сказала Ляля, опустивши телефон на стіл. — Взагалі нічого не зрозуміли.
— Так, не вийшло... — Наталя підперла підборіддя рукою. — А якщо спробувати простими англійськими словами? Ну, сказати їм: «Water!»?
— Ну скажемо ми їм «Water», а далі? Нам же адреса потрібна!
— Так, усе, годі самодіяльності, — рішуче мовила Наталя. — Набирай гіда ще раз. Нехай дістає нормальні адреси цих офісів! Зрештою, я йому заплатила за те, щоб він допомагав нам шукати Іришку. Тож нехай допомагає до кінця!
— І то правда, — погодилася Ляля, знаходячи в списку контактів номер Саміра. — Чого ми соромимося?
Вона знову натиснула на виклик. Розмова вийшла короткою та емоційною: Ляля без зайвих реверансів пояснила, що телефонами з ними ніхто говорити не став, тому потрібні точні координати.

Самір сперечатися не став, і результат не забарився — буквально через десять хвилин телефон Лялі пілікнув. У повідомленні, що надійшло, охайним списком уже було вказано адреси всіх фірм.
— Ну от, тепер можна діяти! — сказала Наталя.