Пустельний сервіс "все включено"

— Ну що, йдемо, йдемо, будеш показувати мені своє господарство! — бадьоро додала вона, одразу ж беручи ініціативу у свої руки.
Хасан завмер від несподіванки. Він дивився на неї з глибоким подивом, ніяк не міг збагнути: чому вона посміхається? Чому зовсім не злякалася? А Іришка, не чекаючи на відповідь, рішучим кроком прямувала до виходу з-під навісу. Тепер уже Хасану довелося поспішати слідом за своєю гостею.
Вийшовши назовні, вона озирнулася: навколо розстилалися піщані бархани, а вдалині чарувало й іскрилося під сонцем синє море. Трохи осторонь стояв невеликий будиночок із фанери. Іришка одразу попрямувала туди і зайшла всередину, з цікавістю почавши роздивлятися обстановку.
На підлозі лежали циновки, а в кутках стояли два низенькі ліжка, застелені простими матрациками і килимками ручної роботи. У кутку красувався справжнісінький старенький телевізор, чому вона дуже сильно здивувалася.
— Ой, Хасанчик! — сплеснула руками вона, округливши очі. — У вас тут що, і телевізор є? А звідки ж тут електрика?!
Почувши знайомі слова про телевізор та електрику, Хасан хоч і не зрозумів усього питання цілком, але збагнув, про що йдеться. Він кивнув, вийшов із нею у двір і вказав на постамент, споруджений поодаль. Важка сонячна батарея була встановлена саме там, надійно закріплена на підвищенні. Поруч на даху фанерного будиночка Іришка помітила ще й супутникову антену.
— Ого! — захоплено видихнула вона, відчуваючи себе вже просто на сьомому небі від щастя. — Ну треба ж, яка цивілізація посеред пустелі! Супутникова антена, телевізор... Ой, як цікаво!
Вони повернулися в дім. Повернувшись до господаря, Іришка лукаво посміхнулася і з надією защебетала:
— Слухай, а може, ти мене кавою пригостиш? Ми з дівчатами щоранку за звичкою збираємося разом і п'ємо каву, тож я б зараз із величезним задоволенням...
Хасан здивовано втупився в неї, явно намагаючись зловити хоч слово з цього потоку мови. Іришка м'яко засміялася, дивлячись на його розгублене обличчя, і повторила повільніше, виразно жестикулюючи:
— Ой, ти не розумієш? Я хочу каву. Каву!
Обличчя Хасана просвітліло — знайоме слово нарешті дійшло до нього, і він кивнув, уловивши, чого саме вона хоче. Іришка тут же з усмішкою додала, вибачливо махнувши рукою:
— Ну вибач, я ж не знаю, як у вас тут це роблять. Ходімо, покажеш мені, де в тебе тут кухня?
До її крайнього здивування, прямо в кутку кімнати виявилося невелике вогнище: там стояла широка бляшана ємність на кшталт товстої каструлі, у якій тліли вуглини. Хасан узявся спритно роздувати вогонь. Поки він займався цим, Іришка влаштувалася поруч і почала розпитувати:
— Хасанчик, а де твої сусіди? Або ти сам живеш? А де твоя сім'я? Вони, мабуть, кудись поїхали всі?
Хасан мовчав, зосередившись на вогні і нічого не розуміючи з її запитань. Потиснувши плечима, Іришка весело посміхнулася:
— Ну добре, я піду поки подивлюся, яке в тебе там господарство у дворі, а ти поки мені каву приготуй!
Вона повернулася і легко випорхнула назовні.
Остаточно залишившись у тиші фанерного будиночка, Хасан узяв у руки витончену специфічну турочку з плавними формами, призначену для варки кави, і задумливо подивився їй услід. *Ну дивовижна жінка...* — пронеслося в нього в голові. Зовсім не злякалася його, поводиться так, ніби приїхала на курорт. Перед очима знову чітко постала картина: у той самий момент, коли вона підійшла до його машини в бедуїнському таборі, щоб попросити попити, він одразу впізнав ту саму жінку, за якою з таким інтересом спостерігав на міському базарі. Як вона тоді живо, завзято торгувалася з продавцями, яка була чудова, енергійна! Вона йому одразу шалено сподобалася. І от зараз, побачивши її знову, у його затуманеній самотністю голові блискавично пронеслася дика, божевільна думка — ця жінка буде його. План дозрів миттєво. Лихоманково міркуючи, як здійснити задумане, він дістав із кишені невеликий пакетик із сушеними травами для міцного сну, які бедуїни зазвичай використовують для відпочинку, — і рішення було прийняте. Тепер, заварюючи каву у своїй улюбленій турочці, він відчував важкий укол совісті, але відступати було вже нікуди.