Полювання на невідомість

наталья:
Тим часом Наталя з Лялею ще трохи походили по бедуїнському табору. Оглянувшись довкола, Ляля тривожно запитала:
— А де ж Іришка? Щось я її зовсім не бачу.
Наталя спокійно відмахнулася:
— Та не знаю, десь, певно, з кимось уже розмовляє. Вона ж у нас говірка, без спілкування не може! Хоча я ось бачила її біля того старого джипа — вона мені ще рукою помахала і крикнула, що зараз іде...
Наталя повернула голову в ту сторону, де щойно стояла машина, але джипа вже не було.
— Там була машина, вже, мабуть, поїхала, — промовила вона.
Ляля тривожно зауважила:
— Ну от бачиш, і машини немає. Навіть якщо вона з кимось розмовляє, то як вона розмовляє?
Наталя ще не сильно переживала і звично відказала:
— Ну ти ж знаєш нашу Іришку! За допомогою чарівної усмішки, жестів і кокетства вона здатна знайти мову з ким завгодно.
Хвилин за десять подруги почали по-справжньому хвилюватися — Іришки ніде не було. Збентежені, вони кинулися до гіда. Помітивши їхню паніку, гід почав збирати всіх туристів біля мікроавтобуса для переклички. Коли перевірили списки, стало зрозуміло: Іришки немає. Дівчата опинилися в повному шоці, а Ляля раптом з жахом відчула вагомість сумочки на плечі — Іришка ж віддала їй телефон і сумочку на час, коли збиралася піти напитися води. Тепер зв'язку з нею не було взагалі.
Бедуїнський табір розкинувся неподалік від узбережжя — море було видно вдалині, проте їхати до нього піщаною дорогою доводилося деякий час. Не вагаючись ні хвилини, Наталя з Лялею вмовили гіда, і разом із ним на машині вони швидко помчали до берега, сподіваючись знайти подругу там.
Вони вискочили з кабіни і в жаху бігали вздовж кромки води, тривожно вдивляючись у надвечірню сутінь і кличучи її на ім'я. Сонце якраз сідало, і його червоний краєчок ще ледь виднівся за обрієм, залишаючи на небі довгі золотаві смуги. Але берег був абсолютно порожнім — ніяких слідів, жодної живої душі навколо. Чи то прибій уже давно змив усе на вологому піску, чи її тут і не було.
Повернувшись до табору, подруги кинулися шукати допомоги. Гід одразу пішов разом із ними, беручи на себе всі розмови з місцевими жителями. Вони підходили до наметів, показуючи на знімки в телефонній галереї, а гід просто перекладав їм. Навколо них одразу зібралася місцева дітвора, яка наперебій жестикулювала та намагалася щось пояснити по-своєму.
Малеча запевняла, що окрім екскурсійних автобусів тут кружляли й інші машини. Один із хлопчиків показав рукою в бік пустелі та збито пояснив, що бачив якогось дядька на старенькому джипі. Наталя одразу здригнулася і вигукнула:
— Так це ж той самий джип, біля якого вона стояла!
Згодом до розмови за допомогою гіда долучилися й дорослі бедуїни. Хтось із місцевих підтвердив, що справді бачив схожий джип, який звернув із табору і поїхав далі в саму пустелю. У цей момент у дівчат усередині все стислося від жаху: зіставивши слова дітей зі своїми спогадами, Наталя остаточно зрозуміла, що Іришку не просто загубили — її цілеспрямовано увезли саме на тій машині.
Подруги благали гіда негайно їхати слідами цієї машини вглиб пустелі. Але на піску свіжий слід дуже швидко заносило вітром, і розібрати потрібний шлях було практично неможливо. Повному автобусу інших туристів теж потрібно було повертатися. Все ж таки розчулений і наляканий ситуацією гід погодився трохи проїхати вперед. Вони заглянули до ще одного найближчого поселення, але там ніхто нікого не бачив.
Тим часом остаточно стемніло. Зовсім знесилені, доведені до сліз і страшного розпачу, Наталя з Лялею зрештою поступилися вмовлянням гіда і були змушені повернутися в мікроавтобус, щоб їхати назад до готелю.
Усю дорогу до міста вони схвильовано обговорювали, що робити далі.
— Потрібно негайно звертатися до поліції! — крізь сльози наполягала Наталя.
— Але вже пізно, зараз вечір, відділки, мабуть, зачинені, — розгублено заперечувала Ляля, міцно притискаючи до себе чужу сумочку.

Зрештою подруги вирішили, що з самого ранку вони першочергово підуть писати заяву про зникнення людини. Гід, бачачи їхній відчай, заспокоїв їх дорогою і пообіцяв допомогти:
— Не переживайте так сильно. У мене є знайомі в місцевій поліції, я з самого ранку особисто підключу зв'язки і допоможу вам усе швидко оформити.