Операція «Екскурсія»

Наталя з Іришкою швидко переодяглися, взяли свої сумочки, в яких лежали документи й гроші, і вийшли у вестибюль. Ляля з'явилася останньою — з таким розгубленим обличчям, ніби збиралася повідомити про кінець світу.
— Ну що, дівчата... нікуди ми не їдемо, — випалила вона.
Подруги здивовано перезирнулися.
— Як це? — в один голос вигукнули вони. — Лялю, ти ж нас із пляжу за вуха витягла, щоб їхати на екскурсію!
Ляля зітхнула і спокійно пояснила:
— Я не можу знайти свій паспорт. Гід же вранці суворо-насуворо попереджав, що на виїзді з міста військові блокпости, перевірка документів і так далі.
— Так. Пішли шукати, — рішуче сказала Наталя.
Вони втрьох повернулися в номер і взялися шукати зниклий документ. Перерили буквально все: валізи, кишені одягу, тумбочки. На пошуки пішло чимало часу, поки нарешті Ляля, яка підійшла до свого ліжка, не підняла подушку і з подивом не побачила там свій паспорт.
Ляля завмерла в шоці й розгублено видихнула:
— Нічого собі! І яким чином він тут опинився?
Наталя одразу лукаво посміхнулася і пожартувала:
— Ну ти ж, Лялю, коли подушку бачиш, у тебе мозок відключається — ти вже спиш.
З полегшенням посміявшись над розсіяністю подруги, Наталя запропонувала:
— Слухайте, оскільки ми нікуди не поїхали на екскурсію, може, трохи відпочинемо, а ввечері поїдемо в Старе місто, подивитися визначні пам'ятки і походимо магазинами — Лялю, ти ж обожнюєш ходити магазинами.
Іришка з задоволенням підхопила:
— О, нарешті я побачу східний базар і поторгуюся вдосталь!
Вирішивши так, подруги лягли відпочити. Час до вечора пролетів швидко. Відпочилі, свіжі, сповнені сил, вони вийшли з готелю ближче до вечора.
Біля самого виходу з готелю їх одразу обступила галаслива ватага таксистів. Водії наперебій зазивали туристів, але ціни заламували баснословні, розраховуючи на розгубленість приїжджих.
Ляля критично оглянула цей говіркий натовп і запропонувала подругам:
— Відійдімо подалі від готелю. Якщо зловити машину на дорозі, з попутного транспорту, вийде набагато дешевше.
Подруги охоче погодилися і, пройшовши трохи вздовж дороги, зупинилися на узбіччі.
Моментально біля них загальмував білий автомобіль. Водій висунувся у вікно і радісно закричав:
— Куди їхати? Сідайте, красуні!
— Нам у Старе місто, до мечеті, — відповіла Наталя.
— Сідайте! П'ять доларів! — впевнено заявив таксист.
— Які п'ять? — обурилася Іришка. — Один долар!
— Чотири! — запротестував водій.
— Ні, один, — рішуче відрізала Ляля, притримуючи дверцята машини.
— Два! — не здався таксист.
Дівчата погодилися, і всі втрьох влізли на заднє сидіння машини.
— Ну що, відпочинок триває? Поїхали! Сподіваюся, все буде без пригод на нашу голову, — з усмішкою вимовила Іришка, влаштовуючись зручніше.
Дівчата дружно розсміялися, і білий автомобіль, шурхотячи шинами, весело помчав їх назустріч яскравим вогням вечірнього міста.