Блискучі розваги та інші приємності

Наступного ранку дівчата вирішили, що далі відкладати нікуди — треба негайно дзвонити за номером, який дав їм директор фірми «Спартак». Наталя відійшла вбік, щоб подруги не втручалися, і зателефонувала. Чоловік вислухав її уважно, без жодних питань, і вони спокійно домовилися про місце зустрічі.
Повернувшись до дівчат, Наталя повідомила:
— Ми зустрічаємося на проспекті Богдана Хмельницького.
Ляля та Іришка одразу підхопилися:
— О, це ж центр! Ми поїдемо з тобою. Поки ти будеш зустрічатися з цим чоловіком, ми десь посидимо в кафе, кави вип’ємо.
Але знову плани пішли шкереберть: через плутанину в назвах Наталя поїхала на проспект, а чоловік — на вулицю Богдана Хмельницького. Наталя прочекала годину, але ніхто не прийшов. Розчарована, вона сіла на лавочку й почала набирати Лялю, щоб сказати, що нічого не вийшло.
У цей момент на другій лінії залунав дзвінок від Андрія. Наталя відповіла:
— Дівчата, зараз, мені хтось дзвонить, я вам перетелефоную.
— Наталю, привіт! — почула вона голос Андрія. — Я зараз у місті, у справах. Може, ми ввечері на дачі зустрінемося і прогуляємося куди-небудь?
— Ой, Андрію! — здивувалася вона. — А я теж зараз у місті, якраз у центрі!
— Справді? — в його голосі відчулася радість. — Ой, так може тоді ми зараз зустрінемося і підемо десь посидимо в ресторанчику?
— З великим задоволенням! — відповіла Наталя.
Вони зустрілися, і Андрій запропонував:
— Слухай, тут неподалік є чудовий ресторанчик, давай завітаємо туди?
— Давай, я згодна, — погодилася Наталя.
Вони зайшли всередину, і Наталя завмерла. За столиком у кутку сиділи Ляля та Іришка з двома чоловіками. Вони виглядали дуже задоволеними й голосно сміялися.
Наталя хотіла було розвернутися, щоб не заважати подругам, але в цей момент Іришка випадково підвела очі й скрикнула:
— Наталю?! Андрію?!
Вони підійшли до столика. Щойно Андрій побачив чоловіків, його обличчя прояснилося:
— Віктор? Олеже? Ви?! Оце так зустріч!
Виявилося, що це давні колеги Андрія, з якими вони колись пліч-о-пліч працювали над великим проєктом.
— Так ви знайомі?! — вражено запитала Ляля.
— Ще й як! — засміявся Віктор. — Ну, це просто доля! Сідайте, тепер наш вечір точно вдасться!
Вечір перетворився на феєрію: Віктор продовжував сипати жартами, на які Ляля відповідала таким сарказмом, що вони сміялися майже без зупинки. Олег спокійно розповідав цікаві історії, а Наталя та Андрій, дивлячись на все це, зрозуміли, що цей день, який починався з такої прикрої плутанини, став початком чогось дуже світлого.